To The Moon

У мене є мрія... Вільна, сильна, квітуча ... Тьху, дідько, щоб його!

У мене є мрія - полетіти На Місяць.

Давати ключову оцінку грі у першому ж абзаці - справа невдячна, але саме у цьому, особливому випадку стриматись дуже важко. Браво, чудово, неймовірно. Ось які епітети підходять до гри - To The Moon.

Подумавши мить, все ж приходимо до думки, що треба ігри оцінювати більш об'єктивно. Власні емоції відкидаємо, особисте ставлення - убік. Залишається тільки незалежна, консервативна, незаанґажована думка. Що ми маємо тепер? Браво Freebird Games за чудову, неймовірно захопливу історію.

Як розповісти про цю гру, щоб донести її неповторність - незаспойлеривши нічого? Щоб пересвідчитись у правдивості слів, доведеться перевіряти на власній шкурі. Власною персоною ти занурюєшся у емоційний світ. Переживаєш разом із героями події, які проймають до кісток.

Отже, ми - працівники компанії, що виконує останні присмертні забаганки. Наша мета - подорожувати від спогаду до спогаду у голові якогось старця. Щоб у далекому дитинстві помістити йому ідею. Наприклад - стати Астонавтом. Машина згенерує його життя від самого початку, враховуючи цю ідею. Проживши життя із такою думкою, наш клієнт Джонні певно здійснить свою мрію - полетить на Місяць. Бажання виконане, хоч і тільки в голові клієнта, проте всі задоволені. Джонні має нові спогади де його мрія здійснена.

Їжаку зрозуміло що так просто все не обійдеться. Наше завдання розповісти про гру, твоє - довідатися більше про дідуся, який протягом життя ніколи навіть у думці не мав космічні перельоти. Чому він перед впаданням у кому забажав полетіти На Місяць?

Спойлерометр однак дозволяє передбачити реакцію гравця після, приблизно 5- годинного проходження. Ця гра - тест, з яким можна виявити у собі емоції. До того ж купу різних емоцій. Творець Кан Ґао - разом зі своєю командою ілюстраторів, сценаристів та композиторів створили гру, яка мусить викликати у людини емоції різного типу. (Звісно якщо ця людина не безсердечна коробка). Вказувати які саме емоції, теж викликало б зашкалювання спойлерометра, еге ж?

Залишаємо наразі сюжет - основну складову To The Moon. Ігровий процес нагадує Dear Ester, яка щоправда вийшла пізніше. Проте, окрім простого пересування, тут доступні ще деякі елементи. Пошук спогадів, та елементарний пазл. У деяких моментах навіть складний. Хоча і без нього гру можна було б пройти з тим же успіхом. Не відволікаючись на зайві завдання. Та вони в деякому плані й справді дозволяють відволіктись від історії. Розім'яти мозок, так би мовити. Тому не є зайвими. Знову ж на відміну від Любої Естер - діалоги та монологи нам поважний голос читати не буде. Напружуватись доведеться самому. Хоча, прочитавши всі рядки, почуваєшся наче прочитав чудовий роман. До того ж не тільки прочитав. А й (тут з'являється наша улюблена особливість відеоігор) - побував всередині. Прийняв участь у подіях. Був на передовій.

Підкреслює зворушливу історію музика. Музика є як частиною гри, так і частиною історії. Фінальний саундтрек від авторки головного треку з Plants vs Zombie - Laura Shigihara – Everything's Alright є кінцевим акордом гри і доречним її завершенням. От дідько, спойлерометр кричить, про назву пісні. До речі 50% від продажів пісні будуть використанні для допомоги хворим на аутизм. Знову спойлерометр пищить. Треба завершувати із музикою. Everything's Alright. Воно хіба не очевидно, що так все і буде?

Хтось порівнює To The Moon із фільмами ("Початок" або "Вічне сяйво чистого розуму"), хтось пропонує екранізувати гру. Але навіщо? Навіщо перетворювати інерактивну історію у історію споглядальну. Історію створену на RPG Maker'і. Примітивному, простому та більш-менш доступному для широкого загалу інструменті для розробки ігор.

Добре видно, що Freebird Games довго йшли до створення To The Moon. Це іхній перший коменційний проект. Попередні їх роботи: The Mirror Lied, Quintessence та D.Y.R.M. Lullaby - безкоштовні. Та у кожній із них є частинка To The Moon. Це перший підсумковий проект та не останній. Деякі факти у грі натякають на продовження. А на офіційному форумі розробники вже збирають ідеї для нього.

Щоб зробити добру гру не потрібна фотореалістична графіка та сотні співробітників великої компанії. Чоловічки піксельного анімешного стилю набагато цікавіші і гарніші. Маленькі деталі, маленькі предмети, тварини, рослини, персонажі. І не потрібна неперевершена акторська гра, жести, лицева анімація. Виявляється, що маленьке обличння, на якому і обличчя того не розрізниш, може не менше зворушити, ніж професіональний актор.

Практична порада: якщо маєш близького друга чи подругу, доволі цікаво буде пройти To The Moon удвох. Можна навіть обрати собі ролі та читати текст в голос. Уживатись в характер свого персонажу. 99% гра розчулює як і гравця, так і партнера. Очевидно, що To The Moon - це Adventure. Але, у такому випадку не дивно що розробники жанром гри вважають RPG.

Автор: Михайло mik787 Храновський