Людині, найдопитливішій істоті на Землі, завжди праглося експериментувати заради нового. Одним із найцікавіших експериментів 2012 року можна назвати спробу з'єднати Borderlands, Machinarium та The Whispered World. Зважитися на таке могли хіба що німці з Daedalic Entertainment. Тож пропонуємо твоїй увазі результат їхньої сміливості: Deponia.

Загадковий ліфт до пригод на своє гузно

Руфус - типовий лантух із лайном, через якого нема життя усім довкола. Видантний ледар, що своєю присутністю псує будь-яку подію. У його руках усе так і горить, а полум'я часто перекидається на те, що довкола. Хоча він ні на що не здатний, один талант у нього все ж є: з Руфусом ніколи не занудишся.

Наш протаґоніст люто ненавидить рідне містечко Кувак на планеті-смітнику Депонії. Йому осточортіло геть усе, від комариної сечі, що тече у трубах замість води, до багряного від іржі в повітрі заходу Сонця. У нього є мрія: вшитися геть із цього звалища. І не куди-небудь, а на омріяний Елізіум - місце, де все файно та чисто. Проте самі елізіанці та орґанонці, раса військових кіборґів, усіляко перешкоджають будь яким спробам пересування жителів Депонії. От і доводиться Руфусу весь час вигадувати плани втечі. Зрештою його спроби таки увінчуються... чимось, що ти побачиш, пройшовши гру.

Оператор зв'язку у шоці від таємниць Кувака

Сюжет незвичний. Перш за все - головним героєм. Він ниций, самозакоханий, безвідповідальний і, здається, розумово відсталий. Протягом більшої частини гри Руфус викликає відверту відразу, проте щось у його вдачі змушує стежити за пригодами цього невдахи і сподіватися, що колись він таки зміниться, ну хоч трішечки. Ну хоч красти припинить.

Вар'ювата атмосфера Депонії постійно нагадує, що ми десь не на Землі, і хоч персонажі - здебільшого люди чи людиноподібні роботи, все одно відчувається, що це істоти з іншого світу. Все оточення - крихке, понищене, безнадійно застаріле, іржаве та гниле. Сміття є суттю існування депоніанців, а отже тісно вплелося у їхню культуру. Вони не безхатченки, хоч і живуть на смітнику. Він - їхній дім і вони його люблять. Принаймні більшість із них.

Кувак. Центральний майдан. Дідько ногу вломить

Гра часто висміює банальність. Відкритим текстом, вустами Руфуса вона говорить, що отут можна було б зробити отак але ми не шукаємо легкого шляху. Тому, любий ґеймере, помороч собі макітру і звари кавусю на атомній еспресо-машині. Чи запусти поштовий конвеєр на двох котячих силах. Або ж закохай у себе іншопланетянку, модифікувавши її чіп пам'яті.

Руфус добуває екстракт люті

Хочеш головоломку із висовуванням ключа зі замкової щілини? Чи може п'ятнашок, або "склади три в ряд"? Тоді тобі краще не гратися у Deponia, адже таких звичних головоломок тут не знайти. Загадки часом настільки нелогічні, що ти бісишся у безрезультатному клацанні, проте коли вирішення знаходиш, абсурдність дій і ситуації, що утворилася, добряче веселить. Отож, мозкові зусилля приємно винагороджуються.

Ґеймплейно Deponia не порушує канонів пригодницького жанру знайди-клацни. Простий інвентар, не перевантажені активними точками екрани, дотепні діалогові гілки і доволі швидке пересування по світу.

Орґанонці -- скурві діти

Депонія намальована і анімована "від руки". Це, звісно, не анімаційний шедевр цієї ж студії The Whispered World, проте тло завжди хочеться якомога ретельніше розглянути і збагнути природу того, що бачиш. Де ще угледиш кувакців із баняками на головах у формі будинків, у яких вони живуть? Де ще є секретарки під 120 кілограмів із посинілим від щетини писком? Чи зустрічав ти коли небудь мера, який спить у шухляді стола за давнім кувакським звичаєм? Ні? Тоді ласкаво просимо у Депонію!

Типова черга на прийом до голови міста

Усе ж, якщо тебе не зачепить ані історія про порятунок цілої планети у виконанні безнадійного бевзя, та не причарує до сліз зворушлива картинка ручної роботи, то музика і співи з гри тебе точно вштирять по-повній. Тільки уяви бурлаку у дірявих мештах з бляшанкою на голові замість капелюха, який грає кантрі на банджо і співає справжній вар'юватий блюз смітників - епос про Руфуса. І у цього бурлаки з біса файний хор! О, так, ти ще довго будеш переслуховувати ці пісні після гри.

Deponia, безумовно гра для дорослих, проте своєю жорстокістю та сценами сексуального характеру, забавка намагається лише показати, що вона щира з ґеймером і на противагу жорстокості пропонує наївність Руфуса, який нікому не бажає зла, хоч і не проти підірвати рідну планету...

Біда почалася з дурнички... з ракети

Квести в наш час - величезна рідкість, а добрі і цікаві квести - взагалі наче міф про чупакабру. Проте вони таки є, і Deponia - серед них. Сюжет, сповнений божевілля і дотепного гумору, заплутані головоломки, неперевершені пісні і героїчний фінал зроблять щасливими багатьох олдскульників і деяких новачків

Відеоогляд Deponia

Текст та голос: Олекса "Snovyda" Мельник
Монтаж: Микола "Rizun" Реус