Journey

Велика мандрівка починається з першого кроку. І не завжди цей крок повинен бути справжнім. Іноді досить, щоб він стався лише в голові. Це призведе до значних зрушень. А що як ґеймер вирушить у найпрекраснішу мандрівку, значення якої виходить за межі простого пересування у просторі і важливе для кількох цивілізацій та навіть кількох рівнів духовно-міфічних істот. Якщо ґеймер зважиться, то гратиметься він у Journey і світ його зрушить з місця, зробивши перший крок у довгій мандрівці духу.

Витвір Thatgamecompany зустрічає нас у піщаній пустелі по середньовічному постапокаліптичного світу. Під мільйонами кубічних кілометрів силікатів поховано цілу цивілізацію і де-не-де сточеними кам'яними зубами прозирають рештки якихось споруд. А на обрії видніється стрімкий вулкан, що манить подорожнього сяйвом свого осердя. І знеособлений німий подорожній у широкій туніці рушає з місця. Ніяких вступних роликів, ніяких тлумачень. Лише короткий туторіал у вигляді схематичного зображення дій і все.

Подібно до того, як у літній день нас вабить дорога у пошуках нового або просто іншого, так і Journey з першої миті поглинає свідомість гравця і веде умовно відкритим світом до несамовито прекрасного фіналу крізь дивовижно різноманітні простори, на яких з уламків фресок та настінних ієрогліфів багатий на уяву розум ґеймера складатиме історію цього світу.

Піщана пустка змінюється велетенським храмом, який згодом заступають руїни міста під водою, на зміну яким приходять засніжені схили вулкану. Подорож стає усе складнішою, неперервно змінюється мета і саме розуміння значення цього просування до фіналу. Незмінним для гравця залишиться лише безмежне захоплення чарівністю і незвичністю цього світу. Ось маленькі летючі носовички прошмигнули повз подорожнього і той полинув у повітря, щоб здійнятися на пригірок. Ось зграя скатоподібних істот підхоплюють мандрівника і повертають на шлях, з якого той збочив. А ось велетенські медузи з килимів, які немов реактивною тягою виштовхують нашого протаґоніста вгору. Раптово із глибин безславних століть вигулькує лихий механічний дракон і променем смерті намагається знищити паломника.

Ґеймплей цієї гри доволі простий. Ми постійно йдемо вперед і зрідка піднімаємося вгору. Якщо на підвищення неможливо вистрибнути, то герой контактує із місцевими істотами, які немов "заряджають" його шалик. І доки вичерпується "заряд" шалика, герой може ширяти у повітрі. Протягом гри довжина шалика змінюється, змінюється і тривалість ширяння.

Іноді на нашому шляху трапляються нескладні головоломки і тут на допомогу із мережі приходять такі ж, як і ми мовчазні мандрівники. Це інші люди, які також грають у Journey і хочуть допомогти, спростити наш шлях. Через мінімум взаємодії ми наділяємо цих зустрічних найрізноманітнішими мотивами та емоціями. Це вельми цікавий досвід, адже ти відкриваєш для себе нове уявлення про взаємодопомогу незнайомців. Пізніше, у титрах, окрім імен розробників нам перелічать імена усіх, хто з нами подорожував. І їх виявиться значно більше, ніж могло здаватися.

Графіка, а ще більше дизайн Journey змушує після гри мучитися від думки про те, що людство не скоро створить щось хоч приблизно настільки ж миловидне. Ґротескність істот цього світу чудово поєднується із казковою реалістичністю краєвидів. Світло безупинно заграє з нашою уявою, а вибухи яскравих барвів заважають кліпати, адже страшно проґавити якийсь кадр чи леть вловимий рух камери.

Музика цієї гри вже висувалася на Grammy але це мало значить. Її треба самому почути і перейнятися нею. Особливо сильне враження музика справляє у фіналі, до якого ґеймер прийде не один раз після першого проходження гри.

Journey -- це видовищний симулятор медитації в мандрах. Гра, що надовго захопить і збурить уяву. Один із претендентів на звання: витвір мистецтва. Абсолютне добро і чиста краса, втілена у програмному коді. Найдивовижніша гра 2012 року. А також це ще один аргумент придбати PlayStation 3.