Лайка замість привітання

Перезапуск будь-якої гри — тяжка робота, бо у забавку слід вдихнути щось новеньке але залишити те, що гравцям сподобалось у попередніх частинах, аби лихий видавець не закатрупив надто прогресивних розробників. Майже неможливо догодити таким олдфаґам, які дуже тяжко переносять будь які зміни у звичній для них атмосфері гри. Що нового приготували Ninja Theory у перезапуску Devil May Cry і з чим його будемо їсти, розглянемо сьогодні.

Оскільки це перезапуск, то розробники вирішили кардинально усе змінити і від назви Devil May Cry залишились тільки три літери і назви головних героїв.

Ninja Theory вклали просто величезну працю, щоб гра запам’яталась своїми божевільно неординарними рівнями. Тут вам і реальний світ людей, і світ демонів Лімбо. Кожний рівень має свою неповторну особливість, яка завжди захоплює дух і тішить око. Плюс до усього цього чудова анімація ворогів та головного героя. І все це під крутий рубанковий ґеймплей і тяжку музику.

Історія оновленого Данте досить цікава, як для жанру. Світом правлять демони, вони усюди: політика, бізнес, культура, рок-зірки. Найголовнішим серед них є Мундус. Він контролює усіх знаменитостей, політиків, у нього боржники у кожному куточку світу, коротко кажучи, він тримає світ за яйця. І у нього є жінка, яку він любить порати перед нашою камерою. Усю силу йому дає диявольська брама, тому він безсмертний, чортяка. Та раптом він відчуває, що Данте проявив себе десь у місті і на пошуки навіженого панка вирушає мисливець на демонів.

Данте молодий напів-демон, який заливає сливи у клубах та розважається із напівкровками у своєму трейлері. Після бурхливої ночі у наші двері стукає Кет, мила дівчинка медіум. Вона повідомляє, що ми в небезпеці і відразу після цього наше кубельце тваринних злягань, наш завжди забльований трейлер проламує Мисливець, який спіймав нашого батька і прийшов по нашу душу. Але побігавши по рівню і помахавши досхочу мечем, ми даємо просратись цьому Мисливцю. Тоді Кет знайомить нас із засновником Ордену, останього опору демонам. І, о святий Йог сотот, і усі древні боги, це ж Вергілій. Він розповідає нам, що він наш братчик і ми, як брати, мусимо триматись купки, щоб проломити Мундусу його голомозу макітру. І поки ми прямуватимемо до виконання цієї почесної місії, встигнемо побувати у всіх цікавих місцях Лімбо-сіті.

Ґеймплей настільки зручний, що здається, ліпше бути не може. Передбачено море усіляких комбінацій та взаємодій зі світом Лімбо. Ви можете скидати противників із високих місць або підкидати вгору, де їх очікує пекельний потяг, що прямує кудись на скаженій швидкості, або змусити сильнішого ворога убити слабшого.

Битва з ворогами, завдяки великому вибору зброї та її комбінацій, не дасть вам занудьгувати. Тим паче, що кожний рівень відрізняється від попереднього: від кислотних кольорів нічного клубу, до спокійних синюватих відтінків під водою. А битва з Бобом Барбасом піднімає багатомільйонні зали і змушує усіх плескати стоячи. Однак, з головоломками у DmC не густо. Лише під кінець проходження ми зустрічаємо щось схоже на випробування інтелекту але до того гра не змушує замислюватися.

Старі гравці у DmC пам’ятають якими цікавими були битви з босами, коли доводилося вбивати їх протягом кількох кроків. Цю характерну ознаку старої частини залишили у новій і поширили її на усіх босів у грі. Зроблено це доволі непогано.

А новий рушій докорінно змінює сприйняття серії. Головний герой виглядає жвавіше, реалістичніше, до того ж анімація його миловидної пички доволі переконлива. Локації тепер не такі картонні, як раніше і виникає відчуття відкритого простору. На локаціях дуже багато дрібних деталей, а найголовніше те, що більше не треба повертатись на пройдені локації, як це було у попередніх частинах.

DmC завжди виділявся тяжкою та швидкою музикою. А озвучування головного героя завжди було на висоті. Таким є і новий DmC. Для такої гри підібрали двійко чудових виконавців Сombichrist і Noisia. Досконала гра акторів змушує перейматися справді живими емоціями персонажів.

Підводячи підсумки, з упевненістю можемо сказати, що перезапуск серії вдався. Так зараз налетять усілякі експерти, які грали лише у 4 частину мізинцем лівої ноги сусіда через дорогу, і будуть писати, що зробили з головного героя гомика, що це не Данте, а емо-здихляк якийсь. У такому разі, бажаємо приємної гри у Кол ов Бетлфілді. Гра варта уваги усіх поціновувачів жанру рубанки. Однак російська локалізація трішки попсувала враження. Можливо хтось із локалізаторів буде це читати, то запам’ятайте Dick це не ніс і людина не пишається ним коли він у неї великий. ;-)

Відеогляд DmC (Devil May Cry 5)

Текст: Назар "КРОК"Свірєпов
Голос: Олекса "Snovyda" Мельник
Монтаж: Takirelli

Коментар редакції