Пане Шерлоку Голмсе, пише до вас щирий поціновувач вашого беззаперечно блискучого дедуктивного ґенію. Як порядній людині мені боляче за те, що дехто із громадян Російської Імперії безсоромно оббріхує ваше величне ім'я на теренах усемережжя. Ці ниці покидьки стверджують, що ваша остання справа, яку пан Ватсон трішки пафосно назвав "Заповіт Шерлока Голмса", була нудною та не гідною уваги ваших прихильників. Бог їм суддя та знайте, пане Голмсе, досі залишаються ті, хто вірять у вас і сподіваються на перемогу високого духу та інтелекту над ницістю та убогістю усіх злочинних намірів усіх негідників нашого з вами світу.

З повагою,
Ваш шанувальник

Остання гра від української студії Frogware The Testament of Sherlock Holmes укотре довела, що в Україні вміють робити ігри, хоч не завжди доробляють їх до кінця. Ця детективна пригода у відкритому світі містить море фану, озеро драйву, річечку хитромудрості, струмочок заплутаного сюжету і смердюче болото кривої анімації та слабкої операторської роботи.

Усе починається з того, що після блискавичного віднайдення буцімто вкрадених дорогих коралів із рідкісних перлин, Шерлок Голмс вирушає на невідкладну зустріч зі своїм другом єпископом Найтсбриджським. Побачивши охололе і жахливо понівечене тіло друга, Шерлок Голмс невідкладно розпочав своє розслідування, яке стало причиною цілої верениці подій загальнодержавного для Британської Імперії рівня і з десятками трупів у історії.

Сюжет гри, безумовно, - одна за найсильніших її складових. Якби сер Артур Конан Дойл жив у наш час, ми певні, він би схвалив роботу сценариста із Frogware. Цікаво, що фабула ігрового переказу повністю вигадана і не стосується жодного з оповідань видатного англійського письменника. Але авторами гри історія так майстерно вплетена у літературний всесвіт Шерлока Голмса, що не виникає якогось відторгнення. Навіть використано уславлений прийом подання історії всередині історії. Проте цього разу наш оповідач - не Доктор Ватсон, а таємничі діти на горищі, що знайшли записки ветерана Афганської кампанії і доброго друга мерзенного детектива. Спершу здавалося, що оті діти - не приший кобилі хвіст. Проте після мізковправляльного фіналу гри усе стало на свої місця і не допомогла навіть борода від забою стрімко обвислої щелепи.

У жанрі едвенчур ще не траплялося такої ширини світу, яку нам пропонує The Testament of Sherlock Holmes. Звісно, це не GTA і шльондри тут переважно для заплутаних діалогів але поблукати збідованим районом Уайтчепелом, полазити захаращеними доками під місячним світлом, чи насолодитися вишуканими фасадами елітного району на рідкість безхмарного Лондона можна буде без особливих труднощів. На вулицях повно люду, усі вони щось роблять. Оно збанкрутілий бакалійник забиває вітрину своєї крамниці, там вуличні байстрюки нишпорять провулками у пошуках жертви грабунку, там пияки розляглися на гнилій соломі, а там дружини будівельників у поті чола вишивають, щоб заробити хоч якусь копійку. Атмосфера похмурого і прекрасного одночасно Лондона зразка 1898 року передана чудово.

На вибір гравця доступно три вигляди: від першої особий, від третьої особи і шукай-клацай. У останньому нам треба просто клацати по статичному ігровому екрану і наш герой буде підходити до обраної точки, як у класичних едвенчурах, де було двовимірне тло і тривимірний анімований персонаж. Проте, на нашу думку, найцікавіше грати у режимі від першої особи. Тоді сприйняття того, що відбувається, переноситься на значно вищий рівень.

Іноді можна забутися, що граєш у детективну пригоду, а не у жахастик-виживастик чи шутер. Але нова головоломка нагадує про жанр гри і ти знову відчуваєш, як приємно ворушаться шестерні всередині твого ротоносного баняка. Головоломок у Заповіті Шерлока Голмса більше, ніж достатньо, аби задовольнити найвибагливішого фаната помізкувати. При цьому жодна з головоломок не викликала якогось роздратування і не вимагала значної спритності для її розгадування.

Найбільшого визнання заслуговують дедуктивні таблиці, які ми складаємо у нотатнику Голмса, коли той назбирає достатньо доказів. На підставі дрібних ознак нам треба обрати логічні висновки, які пов'язуються між собою і або дають відповідь на питання "Що тут сталося?", або відтворюють послідовність подій у якомусь приміщенні. Також потішив справжній розтин тіла жертви злочину. Відчуття захвату і відрази одночасно гарантовано. Усе решта залишилося незмінне для канонів жанру. Ми так само нишпоримо локаціями у пошуках предметів, доказів і балакучих NPC, а тоді застосовуємо знайдені предмети у відповідних місцях і просуваємося далі по сюжету.

Дизайн рівнів і локацій вражає своєю деталізованістю та продуманістю (але не захаращеністю, як це властиво для аркадних квестів). Кожне місце дії неповторне і вимагає ретельного ознайомлення, із якого ти часто зрозумієш значно більше про місцевість, аніж про це тобі розкажуть персонажі. У школі в будинку судді усе готово до уроку і майже чути голос дітлахів, які зараз увірвуться до класу, у в'язниці відчутна вологість старих стін і добре видно устрій цього пенінтраційного закладу, а у квартирі на Бейкер Стріт, 221 б є усі необхідні атрибути, включно із продірявленою стіною, скрипкою і дурнуватим капелюхом пана Голмса, якого він, до речі, жодного разу не одягатиме у цій грі.

Не зважаючи на вище перелічені переваги гри, російські критики гучно заявляють, що Заповіт Шерлока Голмса провальна, дика і незугарна забавка. Доходить навіть до образ за національною ознакою розробників. Пояснити таку реакцію, що суперечить загальносвітовому сприйняттю гри, доволі просто. Річ у тім, що у грі є три російські брати-анархісти, що ходять у вушанках, возять за собою ящик водки, балалайку, матрьошки і збираються знищити уряд та передати владу народу. А дехто з персонажів навіть запитує: "Росія? Це десь у Азії?". Навряд чи хлопаки із Frogwares помилково опустилися до цих стереотипів. Скоріш за все спостерігаємо тут акт відновлення історичної справедливості у площині сатиричного висміювання негативних рис представників небратнього народу. А іншим народам, які не зазнали визволень і воз'єднань у виконанні росіян інакше і не покажеш, що це саме росіяни.

Проте у грі таки є недоліки і вони виїдають очі. Йдеться про анімацію персонажів та діалогів, а також про операторсько-режисерську роботу у кат-сценах. Графіка гри доволі непогана, як для консольного проекту, хоча глибина різкості поводиться не завжди адекватно. Проте рухи персонажів, їхня розмова, жести - явно не те, над чим розробники працювали у поті чола. А деякі кат-сцени змушували вити на монітор від убогості композиції кадру і руху камери. Хоча було кілька роликів, які зачепили за живе.

Пане Шерлоку Голмсе, ваш Заповіт - це по-літературному пишна історія із багатим розмаїттям головоломок, що припаде до смаку навіть тим, хто не читали нічого про вас чи не ознайомлювалися із попередніми іграми від Frogwares. І завдяки Заповіту Шерлока Голмса підкрадається одна надто смілива думка: мабуть, українські ігри про видатного детектива - найкращі з ігор про Шерлока Голмса.

Відеоогляд The Testament of Sherlock Holmes

Текст та голос: Олекса "Snovyda" Мельник
Монтаж: Микола "Rizun" Реус