У безлічі історій про протистояння добра і зла, Добро, як правило, перемагає, поставивши нещасне Зло на коліна та пристреливши його впевненим натисканням гашетки. Однак, довіку так бути не може і зрідка Зло таки вдається до хитрощів... В результаті отаких хитрувань з'явилася незвична і мерзенна гра про маленького слухняного хлопчика на ймення Lucius.

Лютий педіатр — ще не педофіл

У родовому маєтку Ваґнерів коїться щось жахливе. Один за одним вмирають мешканці велетенського будинка і щоразу це або нещасний випадок, або самогубство. Поліція в глухому куті, журналісти скаженіють, спраглі до сенсації, сім'я Ваґнерів у відчаї і ніхто не помічає, що винен у всьому маленький милий хлопчик Люціус, якому виповнилося лише 6 рочків і справжнім батьком якого є сам Люцифер. Дитина просто догоджає татусеві і відправляє до нього душі грішників.

Бувай, мамусю, все одно ти нецікаво читала казки...

Історія цієї гри розбита на 18 коротких розділів, у яких Люціус підлаштовує смерть наступної жертви зі спокійним серцем і холодним розумом, чого не скажеш про самого гравця. Адже гра, завдяки своєму специфічному психологічному навантаженню викликає відразу до самого себе, бо нас змушують бути співучасниками неймовірної жорстокості. Тим не менше це захоплює і після вступної частини неможливо відірватися.

Щоб я так жив, як вони прибідняються

Усе відбувається в маєтку Ваґнерів у різні пори року, через що вигляд подвір'я і кольорова гама рівнів щоразу інша. То травичка зеленіє, то сніжком припорошило, то безлисті дерева насторчили гілля у небо, або ж мертві у попередньому рівні клумби вкрилися різнобарвними квітами.

Архітектура будинка така, що побігати доведеться чимало, однак це викликає легкий дискомфорт лише на початку гри, доки не познайомишся з усіма кімнатами і переходами будинка.

Про шкоду паління його попереджали давно

Ґеймплейно — це звичайний пригодницький квест з елементами прокрадань, адже деколи доведеться діяти дуже таємно і дбати про те, аби не потрапити комусь на очі. Знаходимо потрібні предмети, застосовуємо їх у правильному місці, зрідка користуємося паранормальними здібностями хлопчика, підслуховуємо і підглядаємо.

Після встановлення усіх причинно-наслідкових зв'язків, насолоджуємося кровожерливим роликом загибелі нової жертви. А подивитися є на що: то служник встромить голову у газонокосарку, то дворецькому в око бурулька впаде, або ж нещасна прибиральниця насмерть захолоне у морозилці. І щоразу десь за кадром відчувається спокійна ейфорія від скоєного. І від цього дитячого спокою гравця млоїть щораз сильніше.

Мертві збори вихователів

Окрім основних завдань нам пропонують виконати кілька побічних квестів типу винести сміття, позбирати іграшки, допомогти знайти загублені сережки тощо. За виконання такого дріб'язку нам налічують очки хатньої роботи. Коли очків зароблено достатньо, Люцифер дарує хлопчику дещо, що допомагає йому у нелегкій справі виколупування душ із приречених.

Графічно гра виглядає дуже убого. Хоч усі персонажі виразні і легко запам'ятовуються, їх моделям бракує детальності, а рухам — плавності. Однак, кат-сцени зрежисовано вельми цікаво.

А десь там скинули атомну бомбу...

Але якби ж у грі недоліком була тільки поганенька графіка. Lucius містить баґів трішки більше, ніж достобіса. Через деякі глюки іноді навіть не можна пройти гру далі, через що доводиться починати розділ спочатку. На щастя розділи коротенькі і можна швидко повернутися до проблемного місця.

А от озвучення і музика цілком на висоті. Завдяки роботі акторів і композитора, гра змогла передати атмосферу першого Омена, від якої жижки трусяться і спина сиротами вкривається. Тільки там ми боялися хлопчика, а тут ми в ролі цього хлопчика, від чого відчуття зовсім інші.

Викапаний Віктор Федорович — і зсередини, і зовні

Lucius — незвична гра із оригінальною ідеєю та цікавим сюжетом. Усім, хто любить гратися на темному боці вулиці — проходити обов'язково. Решті радимо зважити на засилля баґів і слабеньку графіку. Релігійним фанатикам, неповнолітнім, вагітним і патологічним моралістам наполегливо рекомендуємо оминати Lucius десятою дорогою.

Відеоогляд

Текст та голос: Олекса "Snovyda" Мельник
Монтаж: Takirelli

P. S. Для гри виконано українізатор, який можна вільно завантажити ось тут.