Risen 2: Dark Waters

Німецька студія Piranha Bytes відома перш за усе своєю серією рольових ігор “Готика”. Після двох вельми вдалих ігор, розробники з тріском провалили третю частину, через що втратили права на франшизу і взялися за створення нової. Так на світ з'явилася гра під назвою Risen. У ній німці спробували відтворити усе те, за що фанати полюбили перші дві “Готики”, і це їм майже вдалося. Гра видалася непоганою, хоч і дещо розчаровувала фанатів - переважно відсутністю “друзів” - ключових NPC, які б супроводжували героя, викликали б симпатію і товариські відчуття. Різен майже повністю копіював механіку “Готики”, але складалося враження, що самі розробники так і не усвідомили, за що геймери так полюбили їх попередні ігри.

І от настав час продовження. Саме Risen 2 мав показати, чи під силу Піраніям повторити успіх готичної серії і завоювати нових фанатів, при цьому не втративши старих. Щоб не тягнути кота за хвіст, скажемо одразу - не під силу. Різен 2 - це наче спроба відремонтувати те, що не ламалося і вдруге винайти велосипед.

Сюжет у гри простий, як дві копійки. Наш герой з першої частини подолав Вогняного Титана, проте світу це не допомогло - землі досі дрижать під ногами титанів, а на додачу звідкілясь з'явилася купа нових монстрів. А безіменному герою на те начхати - він пиячить наодинці і в сраці мав проблеми світу. Невідомо для чого збираючи уламки корабля, що його на очах героя потопив Кракен, він зустрічає найбільш наближену до поняття “товариш” героїню першої частини - Петті. Донька пірата Григорія Сталебородого розповідає протагоністу про те, що пірати знають спосіб безпечно подорожувати морем, герой моментально тверезіє і, прикинувшись піратом, вирушає на пошуки чергового способу черговий раз урятувати світ.

Так гра змінює сеттинг з класичного фентезі на повість про піратів. Не важливо, яким персонажем ви пройшли першу частину - воїном, лучником, чи магом - у Risen 2 головний герой забуває усе вивчене і знов стає сопливим слабаком, який ледве може поконати морського краба. Сценаристи могли б хоч каменюку йому на голову кинути, щоб виправдати таку втрату навичок.

Вперше потрапивши в ігровий світ, милуєшся тропічними краєвидами і мальовничими сходами сонця, піщаними пляжами та темними печерами. Тепер герой може подорожувати кількома різними островами, дизайн кожного з яких викликає виключно приємні емоції. Так, графіка - це чи не єдиний жирний плюс Risen 2. Надії фанатів швидко руйнуються об реальність, немов корабель, що потрапив на риф.

У персонажів, з якими герою доведеться спілкуватися, повірити ще важче, аніж у тих, що живуть у світі “Готики”. Розробникам слід частіше виглядати за вікно - як мінімум для того, щоб усвідомити, що надворі вже 2012 рік, а не 2002, що технології зробили крок уперед, і що сьогодні вже недостатньо того, чому геймери б тішилися 10 років тому. Так, персонажі мають багато полігонів, але міміка, природня жестикуляція та різномаїття повсякденних завдань - ось неповний перелік того, чого бракує місцевим NPC.

Вперше вхопившись за шаблю, усвідомлюєш, що бойову систему зруйнували вщент. Фехтування приносить задоволення тільки якщо ворог - людина. Так, тут тобі і непогані анімації, і різні тактики ведення бою проти різних NPC, і копняки, і брудні прийоми, використання пістолів ... Але усе це не застосуєш у бою проти монстрів. Величезним плюсом перших двох “Готик” і першого “Різена” було те, що, звикнувши до рухів героя, можна було виходити переможцем з майже будь-якого бою не отримавши жодних пошкоджень, адже проти кожного ворога була певна тактика.

У Dark Waters ніщо не врятує тебе від дратуючих монстрів, які або постійно атакують, не залишаючи шансу протидіяти, або просто кружляють довколо героя, не звертаючи уваги на його удари. Втішає тільки наявність компаньйонів, які можуть взяти удар на себе. Та коли боїв у грі намагаєшся уникати - це свідчить про неякісне втілення бойової системи. Замість класичної магії, місцеві аборигени можуть навчити героя вуду, але проходити гру магом - заняття ще більш нудне, аніж фехтування.

Рольова система також зазнала значних змін. Замість типових очків досвіду, герой отримує очки слави. Їх можна витрачати на прокачування одного з атрибутів, які, у свою чергу, дозволяють опановувати нові навички. За прогресом персонажа цікаво спостерігати, але крива бойова система руйнує усе задоволення від прокачування. Маємо також кілька родзинок - це такі вміння, як приручення мавпи чи папуги. Ну, хоч за це розробникам скажемо “спасибі”.

Десь тут мав би бути висновок, але його ми вже висловили у вступі. Якщо вам бракує хорошої рольової гри від третьої особи, то перепройдіть краще першу та другу “Готику”. Можете ще навідатися у перший “Різен”, якщо ніяк не можете без сучасної графіки. Але гра Risen 2: Dark Waters не варта ані затраченого на неї часу, ані грошей.

Автор: Микола Сонячний