Prince of Persia: The Two Thrones

До Персії з любов’ю

Для кожного митця створення епічної оповіді – досить складне заняття, адже непросто зробити її такою, щоб читач, слухач чи глядач повністю поринув у неї, захоплювався нею, не нудився і після її закінчення залишався з тривалими і позитивними враженнями. Особливо, коли ця оповідь розділена на кілька частин, кожна з яких виходить з певним інтервалом у часі. Звичайно, дехто може оцінити її пізніше і зразу всю, а ось нетерплячі шанувальники будуть більш надокучливими і вимогливішими, а отже – якість і враження оповіді має зростати у кожній наступній частині. Це сосується і серії ігор «Prince of Persia».

Вавилон знав кращі часи

Незважаючи на те, що серія опинилась на конвеєрі і кожна частина випускалась з інтервалом в рік, якість кожної наступної частини лише зростала. Власне, в тому що «Prince of Persia: The Two Thrones» вийде, не сумнівався жоден шанувальник серії.a

Гра стала третьою і сюжетно останньою частиною в так званій підсерії «The Sands of Time», куди увійшли «Prince of Persia: The Sands of Time» та «Prince of Persia: Warrior Within». Через деякий час в підсерії з’явилися доповнення-мідквели: консольна «Battles of Prince of Persia», яку побачили лише власники Nintendo DS та повноцінна мультиплатформова «Prince of Persia: The Forgotten Sands». Але то вже інша історія. А чим же порадували «Два Трони»? В першу чергу – відвідинами Персії.

Тронний зал

Повернення Корол… Принца

Події «Prince of Persia: The Two Thrones» нарешті розгортаються в самій Древній Персії, а саме – на тому самому моменті, на якому скінчилася «Prince of Persia: Warrior Within». Правда, розробники чогось взялися розвивати продовження з більш важкодоступного закінчення «Воїна всередині». Такий крок не зовсім зрозумілий, адже, як правило, продовження в подібних іграх робиться з тої кінцівки, яку бачили більшість гравців. Ну, це деталі.

Отже, головний герой, той самий безіменний Принц Персії, повертається додому, до рідного Вавилона разом з подружкою, імператрицею часу Кайліною і застає його у вогні і руїнах. До міста вдерлася ворожа армія на чолі зі старим знайомим Принца – підступним і теж безіменним Візиром, якого головний герой грохнув ще в «Пісках Часу». Але оскільки Принц в попередніх частинах змінив минуле, то й Візир виявився живим.

Давай, підходь

І далі все йде як у доміно: мало того, що треба рятувати рідне місто і відвойовувати свій трон, так ще й Кайліну вбивають (декому, хто грав у попередню частину, це навіть приємно), Візир за допомогою магії стає в стократ сильнішим, в Принца вселяється якась зараза, через яку він періодично перетворюється в Чорного Принца… Коротко кажучи, маємо повний лантух проблем, і розгрібати їх доведеться головному героєві за допомогою старих друзів – мечів, списів, надумінь, а також старої знайомої – індійської принцеси Фари, яка також не пам’ятає Принца через вже згадувані зміни в часі…

Нарешті вільніше, але не набагато красивіше

«Два Трони» вийшли явно прогресивнішими за першу частину. Головна з них – сценаристи не запхали Принца знову в межі однієї фортеці, де розгортається вся дія – тепер в «розпорядженні» головного героя ціле місто – Вавилон, де доведеться побігати і поскакати по тісних вуличках, широких дорогах, морських узбережжях, фортечних мурах, базарних площах, храмах, а також деяких історичних місцях – у висячих садах Семіраміди і у фіналі, ясна річ, на Вавилонській вежі, де й відбудеться фінальна битва. Кого цікавить – і в борделі побуваємо, але еротики у грі майже немає, особливо якщо порівнювати з попередньою частиною.

Чорний Принц

Правда, нова місцевість і різноманітність рівнів не вплинули на якість графіки – вона, на жаль, залишилась приблизно на тому самому рівні, що й у «Warrior Within»: пейзажі Вавилона майже повністю картонні, текстури не змінились, моделі персонажів ті самі (хоча персонажі у відеороликах і у самій грі виглядають по-різному), якщо не рахувати Кайліну, яка зовсім не схожа на саму себе з попередньої частини. Також шкода, що в більшості версій гри зникла анімація розчленування (її залишили лише в американській версії), хоча це не сильно впливає на загальну картину, бо трупи, як і в попередній частині, відразу зникають.

Ось відеоролики дійсно прогресували – вони виглядають значно краще, видовищніше і кінематографічніше. Навіть масовки у них є.

М-да, в роликах Принц якийсь страшнуватий

Повернення до східних мотивчиків

Третя частина підсерії повернула назад і східну стилістику, при чому як в зовнішньому вигляді рівнів, так і в музичному виконанні, яке в грі непогане, оскільки чудово доповнює атмосферу і в потрібних епізодах підсилює враження. Правда, в окремих моментах від частого повторення однієї і тої ж композиції хотілося зняти навушники.

Ви що маєте на увазі, дамочко

Вчилися, вчилися, але деякі граблі лишилися…

Ясна річ, у «Prince of Persia: The Two Thrones» не змінилися основні складові ігрового процесу: більшу частину гри потрібно лазити і підтягуватися по стінах і перекладинах, застосовуючи акробатизм і мізки. Лазання, як і раніше, перериватиметься періодичними сутичками з противниками. Принц вміє відмотувати час назад і сповільнювати його, застосовує ті самі комбо-удари… Незважаючи, на те, що головний герой скаче по місту, ніякої свободи дій у грі немає – є прямий «коридор», по якому треба пройти. На власних помилках розробники також вирішили не вчитися – у грі є та сама незручна камера (правда, вона нервує все ж менше, ніж у попередній частині), викликане нею незручне керування ті ж самі незручні «збереження» по чекпоінтах. Різноманітні «баґи» в грі теж є.

Зараз спущуся, хлопці

Але грати стало набагато легше і приємніше. У «Двох тронах» є низка нововведень: Принц тепер вміє кидатися зброєю у ворога, безшумно вбивати противників, підкрадаючись ззаду і наносячи кілька ударів, які є своєрідною міні-грою на реакцію, навіть може «прокачувати» Кинджал Часу (як і шкалу власного здоров’я, хоча це вже не нове). У грі також з’явилася шкала придатності зброї – від бою з противниками зброя старіє, ламається і зрештою її доведеться викинути або поміняти на іншу. Ближче до фіналу з’явиться і «вічна» зброя.

Противники у грі повністю змінилися зовні і діють по різному – одні люблять битися в ближньому бою, інші – розстрілювати головного героя з луків. «Боси» в грі є і вирізняються як складністю, так і оригінальністю. Більшості гравців точно запам’ятається бій з двома генералами – він нервує не менше, ніж фінальний бій з Візиром.

Найбільший бос у грі

Ще одне нововведення – сам головний герой. Як вже згадувалося, Принц періодично перетворюється в так званого Чорного Принца – свій прототип з неприємним характером. В такі моменти Принц стає набагато сильнішим, за допомогою єдиної зброї, ланцюга, може вбивати більше ворогів і за її ж допомогою лазить по стінах, що дещо урізноманітнює акробатику. Правда, за ці вміння Принц розплачується часом – в режимі «Чорного Принца» шкала здоров’я головного героя невпинно падає. Її можна поповнювати, вбиваючи ворогів і розбиваючи горщики, але все рівно в такі моменти гра вимагає швидкого мислення і реакції, інакше врешті-решт головний герой сам гепнеться лобом в асфальт, без допомоги ворогів.

Невелике нововведення стосується і самого проходження – в кількох моментах доведеться поганяти на колісницях. Виглядає круто і видовищно, але про реалістичну фізику мова не йде: розробники явно не відрізняють автівку від колісниці, запряженої кіньми.

Ніндзя!

Крутизною і неочікуваними поворотами сюжет знову не порадував. Він банальний і передбачуваний. Але цікаві коментарі головного героя залишилися, особливо фрази Чорного Принца, які наповнені іронією і насмішкою.

Додаткові матеріали з артами і деякими цікавими відео в «Prince of Persia: The Two Thrones» також є, тож, пройшовши гру, не поспішай її стирати, а заглянь у додаткові матеріали.

Предок Тарзана

Епічний кінець

Можна з впевненістю сказати, що «Prince of Persia: The Two Thrones» – дійсно хороша гра і по-справжньому епічне продовження і закінчення підсерії «Sands of Time». Гра стала своєрідною розминкою перед наступним мегапроектом «Ubisoft» – серією «Assassin’s Creed», яка явно створювалась під враженнями і впливом незабутнього «Принца» (це підтверджується і першими трейлерами на стадії розробки, де гра називалась «Prince of Persia: Assassins»).

Форсаж на каретах

Ну, а «Принцові Персії» судилося отримати нове переродження у вигляді нової підсерії. Але то теж інша історія.

Автор: БОГДАН «ОПЕРАТОР» КРИВОРУК