На хвилі популярності

Пригоди Принца Персії не закінчуються, хоч як би її розробники з «Ubisoft» не концентрувалися на продовженні серії ігор «Assassin’s Creed» та забавок за мотивами творчості Тома Кленсі. Тож на превелику радість шанувальників «Prince of Persia», у травні 2010 року світ побачила чергова гра серії. Цікаво, що «Prince of Persia: The Forgotten Sands» («Принц Персії: Забуті Піски») стала частиною так званої підсерії «The Sands of Time», яку розпочала у 2003 році «Prince of Persia: The Sands of Time», продовжила у 2004-му «Prince of Persia: Warrior Within» і, здавалося, закінчила «Prince of Persia: The Two Thrones» у 2005-му. «Ubisoft» навіть встигли зробити ще один перезапуск серії, випустивши гру «Prince of Persia» (2008), яка розпочала нову підсерію «Prodigy», оскільки мала зовсім інший сюжет і зовсім іншого головного героя.

This is Sparta!

І ось розробники надумали продовжити стару підсерію. Чому? Це було й так зрозуміло – у тому-таки 2010-му на увесь світ прогриміла знаменита екранізація «Prince of Persia: The Sands of Time» з Джейком Джілленголом у головній ролі. І як же таку подію можна не «відзначити» виходом нової гри серії. А оскільки фільм вже базується на комп’ютерній грі і повторюватися не можна, треба ліпити щось зі схожою назвою і віддалено схожим сюжетом. Сказано-зроблено (ще й випустили гру в червні, зробивши її першою грою в підсерії, яка вийшла влітку). Головне, щоб розробники не думали лише про те, як би нагріти руки на популярності попередніх ігор інакше якість гри вже під загрозою.

Гмм, схоже жінки-джини не такі красиві, як прості дівчата.

Слід зразу відзначити, що для автора рецензії «Prince of Persia: The Forgotten Sands» стала, фактично, першим нормальним знайомством з серією ігор «Prince of Persia» – спроба колись пограти в «Prince of Persia: The Sands of Time» закінчилась крайньою знервованістю, бажанням прибити розробників і небажанням надалі знайомитися із серію. «Забуті Піски» усе змінили.

Кожній платформі по власному сюжету

Цікаво, що хоча «Prince of Persia: The Forgotten Sands» виходила на різноманітних платформах для більшості з платформ було створено ігри з власним сюжетом, тобто, фактично, різні ігри але з однаковою назвою. В даній рецензії сконцентруємось на тому, що побачили власники ПК, PS3 та Xbox 360.

Війна завжди війна

Події гри відбуваються невдовзі після події «Пісків Часу». Головний герой, той самий безіменний Принц Персії, прибуває до королівства свого брата Маліка. Мета суто чоловіча – навідати родича, покращити своє бойове мистецтво, мабуть, трохи порозважатися… Але відразу по приїзді Принц бачить, що замок Маліка потрапив у облогу ворожих військ і кидається на допомогу. Ну, а Малік тим часом вирішує звільнити містичну піщану армію Соломона, яка була колись ув’язнена просто під його замком, щоб зупинити нападників, і успішно це робить. Результат традиційний – усі люди, які були в замку перетворюються на статуї, а замок опиняється у владі піщаних монстрів – тої самої армії Соломона під керівництвом злого джина Раташа, який тепер хоче відновити сили і завоювати світ. Принц Персії, якому, незважаючи на шляхетне походження, ніяк не вдається по-людськи відпочити, змушений знову рятувати світ. У цьому йому допомагає новий друг – жінка-джин Разія…

Мабуть, брати обговорюють план дій.

Піски і східний стиль

За що в першу чергу слід похвалити «Забуті Піски», то це за графічне виконання. Не підкачали «убісофтівці» – гра виглядає просто чудово: деталізовані моделі персонажів, прекрасні текстури, насичені кольори і всюдисущий пісок – усе вражає своїм виглядом. Рівні досить-таки різноманітні, деталізовані, але чисто злизані з попередніх частин: у замку Маліка є своя обсерваторія, свій сад, свої фонтани – коротко кажучи усе це вже було в попередніх частинах. Хоча Місто Джинів повинно вразити усіх своєю неповторною архітектурою. Різноманітні деталізовані монстри теж нагадують своїх колег з попередніх частин. Але так чи інакше, графіка у грі виглядає чудово. Якщо гравець не грав у попередні частини серії, його точно не будуть турбувати повторення, а замилуватися у «Забутих пісках» є чим.

Навіть така орда не зупинить Принца.

Відеоролики дуже гарні і кінематографічні, але реально «вставляє» вступний через присутність тисячної армії в кадрі – звичайно, не «Володар перстенів», але теж круто. Правда, свої погрішності у графіці все ж є: не дуже було приємно з’ясовувати, що коридор, по якому щойно пройшов Принц, кудись зник, а на його місці тепер стоїть красива картинка з пустелею. Проте східний стиль у «Пісках часу» присутній, ним буквально просякнута атмосфера гри.

Чогось не звучить

Зі звуком у «Забутих пісках» немає жодних проблем – меч ріже повітря і плоть, посуд розбивається гучно, актори озвучили гру добре.

А ось музики, яка б запам’ятовувалась, на жаль, почути не вдалось. Це зараховується в мінуси, оскільки в попередніх серіях музичні треки вгризалися в пам'ять.

Щось знайоме.

Знову в одному замку

«Prince of Persia: The Forgotten Sands» повернулась до витоків серії і сюжет Принца знову запхали в межі однієї фортеці, де знову вирішується доля світу. Низка елементів ігрового процесу залишилися без змін: Принц так само лазить по платформах і виступах, перескакує через провалля, застосовує коли треба функцію перемотки часу назад. Та в «лазанні» з’явилися деякі нововведення. Принц володіє здатністю відновлювати зруйновані предмети, наприклад, виступ чи жердину, по яких треба пролізти і таким чином просунутися по сюжету. Схожа система є в грі «Singularity». Думати, де потрібно зробити «відновлення» не треба – у грі є відповідні місця, де у вигляді прозорої моделі показано місце необхідної «відбудови». Але слід відзначити, що радіус дії і охоплення даної властивості обмежений: Принц може відновити лише один предмет, відновлення якого призведе до моментального руйнування предмета, який був відновлений раніше. До того ж Принц не може відновити предмети, які знаходяться надто далеко. Тому частенько головному героєві доводиться «відновлювати» предмети на льоту – на цьому, власне, побудована динамічність і видовищнісь ігрового процесу.

Для полегшення «лазання» у Принца з’явилось уміння «ривків» для подолання довгих проваль. Деякі з них доведеться долати не лише акробатичним кульбітом, але й за допомогою птахів-мутантів, за чиї ноги доведеться чіпатися.

Вода вже заморожена.

«Лазання» зачепило ще одне нововведення: уміння Принца заморожувати воду, яке, звичайно ж, також необхідне для проходження гри: наприклад у грі є чимало моментів, коли героєві потрібно заморозити струмінь води, перетворивши його на своєрідну колону чи стіну, щоб можна було за неї зачепитися. «Замороження» працює по аналогії з «відновленням», тому і тут доведеться все робити на льоту.

Змінилась і бойова система. Воювати тепер стало значно легше – Принц одним простим ударом може зачіпати одразу з півдесятка противників, які стали значно тупішими. Однак тепер противники пруть на героя цілою ордою, тому Принцові не вдасться обмежуватися ударами і блоками – доведеться стрибати не лише по стінах, але й по головах ворогів, щоб ухилятися від ушкоджень. На важких рівнях складності, коли головний герой надзвичайно вразливий, сутички з противниками будуть проходить майже повністю з відповідним стрибання, можна навіть не торкатися землі, якщо вдасться.

До бойової складової додались і відповідні надуміння: «льодовий вибух», який валить противників, «вихор», який розкидає противників в різні боки; «броня»; і «вогняний слід», що залишає після Принца слід, наступаючи на який вороги втрачають дорогоцінне життя. Шкода, що більшість умінь не хочеться застосовувати. Навіть можливість прокачати персонажа не сильно захоплює.

Далі не пройдете

Монстри, які перекочували з першої частини, як і раніше, атакують по-різному, але не вимагають якоїсь особливої тактики, якщо не рахувати «босів».

Камера і керування у грі теж не ідеальні, але зручніші, ніж у попередників. Принаймні, не виникло бажання видалити гру через 15 хвилин після запуску, як це було з «Пісками Часу». Якби ще нормальну систему збереження зробили – було б узагалі супер.

В стилі «Конана»

Що можна сказати про сюжет і проробку персонажів. Головний герой залишився тим самим праведним відчайдухом, але його зовнішність явно змінилась у порівнянні з попередніми іграми серії. Заодно він знову виступає оповідачем історії. Його брат Малік – сильний воїн, але заодно тупуватий баран і жертва власної дурості. Джин Разія – не дуже симпатична краля, яка періодично допомагає головному героєві. Більше про персонажів сказати нічого.

Міні-бос з попередніх частин

Розробники обіцяли, що «Prince of Persia: The Forgotten Sands» буде своєрідним продовженням «Prince of Persia: The Sands of Time» і плавним сюжетним переходом в «Prince of Persia: The Two Thrones». Цього не сталося. Незважаючи на періодичні відсилання до «Пісків Часу», «Забуті Піски» є, фактично, окремою історією, яка розвивалась десь між подіями вищезгадуваних частин. Схоже сценаристи серії вирішили взяти оповідь в стилі творів про Конана, де кожна повість – окремий сюжет, але усі об’єднує спільний персонаж. В принципі, нічого страшного в цьому немає.

Персія, пісок, спека…

В цілому «Prince of Persia: The Forgotten Sands» є однією з найкращих ігор серії. Новачкам, які хочуть ознайомитись з усією підсерією «Sands of Time» варто для заохочення починати саме з цієї гри, бувалі гравці отримають непогану добавку до пройдених пригод на кілька годин. Гра вдалась. Добре, що це не банальне скошування «бабла» на популярності торгової марки.

АВТОР: БОГДАН «ОПЕРАТОР» КРИВОРУК