Game of Thrones

"Game of Thrones" - це рольова гра від студії Сyanide, створена за мотивами популярної книжкової серії Джорджа Мартіна "Пісня Льоду та Полум'я". Наразі це друга спроба втілити королівство Вестерост у віртуальній реальності. Перша - стратегія "A Game of Thrones: Genesis" - отримала низькі оцінки у рецензентів та прохолодний прийом у ґеймерів.

Цього разу розробники намагались не повторити сумний досвід попередників. Головну ставку зроблено на сюжет. Сценаристів гри активно консультував сам автор саги - Джордж Мартін, і за його словами, залишився задоволений проведеною роботою.

Велимовний та пафосний священник Аластер

Сюжет справді дуже чіпляє: протягом тринадцяти розділів ми спостерігаємо за долею двох харизматичних головних героїв, перестрибуючи від одного до іншого. Починаємо із самотнього, брутального, вкритого рубцями велетня Морса, що служить вартовим на Стіні, далеко на півночі, а потім опиняємося у шкурі священика вогняного бога Рглора - вигнанця Аластера.

Поки Морс ловить дезертирів і завдає прочуханки північним дикунам, Аластер повертається після багаторічного вигнання додому, до родового маєтку, де застає похорони батька. Сюжетні хитросплетіння проведуть героїв крізь вогонь, воду та мідні труби, розкривши в процесі купу прихованих скелетів у шафах, і поставлять гравця перед нелегким моральним вибором наприкінці.

Морс на прізвисько М'ясник - місцева інкарнація Чака

Діалоги залишають змішане враження. Персонажі частенько мелять якусь пафосну дурню, проте з іншого боку в квестах зустрічаються просто перлини. Наприклад у сцені із ув'язненням Морса, де потрібно правильно зіграти на страхах його катів, можна отримати різні зміни характеристик персонажа, залежно від обраних гілок в діалозі.

Ґеймплей гри досить подібний до рольового серіалу Dragon Age від Bioware. Затискаємо паузу, клікаємо по супротивнику і обираємо серію спеціальних ударів, відпускаємо і спостерігаємо, як герой калічить опонентів. Пауза, до речі, не зупиняє гру, а лише сильно сповільнює. Головним завданням гравця є обрати правильну комбінацію прийомів і зброї (тієї що ріже, коле чи дробить) проти броні опонентів (легкої, середньої чи важкої). На додачу можна підпалювати зброю і ворогів (Аластер) чи спускати на них собаку (Морс).

Битва, пауза та колесо умінь

Рольова система дозволяє обирати кілька класів із спеціалізацією на різні типи броні і зброї. Від швидкого Водяного Танцюриста до заклепаного по вуха у залізо Лицаря, чи спритного лучника. Обидва герої, в минулому - лицарі, тому пограти могутнім чаклуном чи хитрим злодюжкою не вийде. Проте обидва персонажі мають унікальні гілки прийомів. Морс може вселятись у свого вірного пса, винюхуючи секрети на мапі, а Аластер - підпалювати ворогів і виявляти приховані важелі завдяки силі Бога вогню.

Приклад дизайну інтерєрів та костюмів

Графіка та анімація героїв викликала цілий шквал критики, хоча дизайн приміщень і прекрасно пропрацьовані костюми персонажів можуть таки сподобатися неупередженому спостерігачеві.

Озвучка героїв не з кращих, а появи багатьох NPC-близнюків в одному кадрі кат-сцен багато говорить про бюджет гри загалом.

Тотальна економія на моделях НПС засмучує

Загалом гра проходилася весело, місцями бувало дуже нудно, проте пізніше захоплювало дух від сюжетних викаблучувань. Закінчення, точніше один із чотирьох варіантів розчулило і вразило на рівні славнозвісного Planescape: Torment.

Гру Престолів рекомендована любителям рольових ігор, яких у першу чергу в іграх цікавить сюжет, і які готові пробачити розробникам купу технічних недопрцювань заради гарної, неоднозначної Історії.

Автор: Andrew Dragan