- Нелінійний сюжет
- Відкритий простір
- Живий світ
- Довершена атмосфера
- Українська гра
- Підвантаження локацій
Радіоактивний рай
Сталкер… скільки приємних спогадів викликає це слово у сучасного ґеймера. У голові відразу виникає образ Зони – забутого Богом місця, де блукає безліч небезпечних мутантів, росте незбагненна кількість аномалій, де лічильник Ґейґера зашкалює від радіації. Місця, де, здається, кожний прожитий день – на вагу золота. Проте, ступивши хоча б один раз на цю віртуальну землю, хочеться залишитись тут назавжди.
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю?
Гра S.T.A.L.K.E.R The shadow of Chernobyl вийшла на ПК у березні 2007 року. Ще до виходу, вона зібрала чимало фанатів, які свято вірили в успішність гри, та чекали на її появу. Проект випускала не якась там маловідома студія, а сама GSC, яка на комп’ютерних цяцьках «собаку з’їла». Виходила гра дуже довго, розробники постійно переносили дату релізу, через що російські ґеймери дали їй прізвисько «Ждалкер». І ось, після довгих шести років, гра з’явилась, і очікування себе виправдали.
Прибереш цівку – тоді й розмова буде!
Гра розпочинається з коротенького відео про автівку, напаковану мертвяками, яку збиває блискавка. Виявляється серед них є живий, який і стане головним героєм. Він не пам’ятає який сьогодні день та як його звати, проте йому конче необхідно розправитись з якимось Стрільцем. Потім ми, вже в тілі головного героя, опиняємось у бункері старого торговця Сидоровича, який вводить нас у курс справи, дає перше завдання і вперед – на побачення з Зоною.
Ось з цих сходів починається наш шлях.
Усі ми знаємо Чорнобильську трагедію 1986 року, коли вибухнув 4 ядерний енергоблок, і спричинив масове виселення людей з 30-кілометрової зони навколо Атомної електростанції, включно з 30-тисячним містом Прип’ять. Розробники вирішили на цьому не закінчувати, і даючи волю уяві «за що їм великий респект!» вигадали на цій території такий собі невеличкий постапокаліптичний світ зі своєю атмосферою, місцевим населенням і фауною. І кожен у цьому світі живе своїм життям.
Відразу видно, що це справжній українець – і прапор має, і зброю, щоб обороняти Батьківщину від ворогів.
Тварини, які в грі представлені всілякими різновидами мутантів, від видозміненої миші до контролера (який замість квитка вимагатиме ваші мізки), полюють переважно зграями. І якщо поруч побачиш радіоактивного кабанчика, будь певен – десь поблизу на тебе чатують його родичі. А є місця, де кількість мутантів просто зашкалює, тому завжди потрібно тримати напоготові заряджену гвинтівку чи пістолет, бо сумувати не доведеться.
Представник місцевої фауни – Чорнобилюс кровосісіус
Але страшнючі мутанти – це ще не єдине зло, якого треба остерігатися. Як новорічний мішок у Святого Миколая напакований подарунками, так світ Зони заповнений аномаліями різного вигляду, форми і ступеню небезпеки. І хай помилує сейв твою душу, якщо ступиш на одну з таких штукенцій. Хоча дещо хороше у них все-ж є: завдяки аномаліям з’являються скарби Зони – артефакти, які можна продати торговцю за хорошу ціну, а якщо залишити собі, вони стануть у нагоді, підвищивши такі показники героя, як, наприклад, витривалість чи радіаційний захист. Для того, щоб ненароком не поєднатись з аномалією у смертельному танку у нас є болти, які ніколи не закінчуються, і кидаючи їх, можна прокласти собі безпечний путь.
Не підходь, бо як шандарахне!
Населення Зони – сталкери – недоношені діти війни. Незважаючи на те, що вони часто скаржаться на свою нелегку долю, живуть тут, як у Бога за пазухою. З ними завжди можна перекинутись добрим слівцем, почути останні новини, посміятися з веселого анекдота чи помилуватись чудовим бренькотом на гітарі біля багаття. Об’єднуються стакери в групи, керуючись правилом «гуртом і батька легше бити». Найбільші два сталкерських клани – «Свобода» і «Долґ» ведуть постійну боротьбу за владу. До когось з них можна приєднатися, виконавши кілька завдань типу «сходи кудись, принести щось, замочи когось». Але вступивши в один клан, тебе стане ненавидіти інший, тому на думку автора цієї статті краще дотримуватись нейтралітету у цих розбірках, або ж заздалегідь сейванутися і пройти завдання обох кланів.
Хлопче, ану збацай нам щось веселеньке!
Що припаде до душі запеклому шутероману, так це величезне різноманіття зброї. Тут вам і пістолети, і штурмові гвинтівки, і дробовики, і снайперки, і гранатомети, навіть новий вид зброї є – гвинтівка Гауса, яка працює на батареях, що використовують енергію артефакту «Спалах». Коротко кажучи, засобів для знищення супостатів більше ніж достатньо. Для захисту героя від передчасної кончини одягаємо комбінезон, ціна якого залежить від його властивостей. Але з часом костюм зношується, зброя починає заклинювати, тому їх необхідно замінювати. Для підкріплення здоров’я та виведення радіації з організму присутні медикаменти, аптечки, харчові продукти та навіть горілка власного виробництва компанії GSC.
Три… два… один… ракета пішла!
Площа гри немаленька – близько 30 км2, але пересуватись по ній можна тільки на своїх двох. Хоча, погравши хоча б півгодини розумієш – колеса тут не потрібні, адже на них далеко не заїдеш. Щоб дійти до кінцевої локації – це, як ти вже здогадався, Чорнобильська АЕС – потрібно пройти великий шлях, спорожнити не один магазин та поцілити не одну бандитську голову. Проте цей шлях вартий його проходження, ґеймплей затягує з перших хвилин та змушує адреналін приємно булькати в крові.
Дай-но я тебе застрелю! –Ні, краще я тебе!
У грі можна як йти по сюжетній лінії, так і проходити позасюжетні квести, що робить S.T.A.L.K.E.R пригодницьким екшн-шутером з рольовими елементами. Та навіть не виконуючи завдання, цікаво іноді побігати по просторах Зони, обшукуючи сховки, збираючи артефакти та зменшуючи популяцію ворогів. Також потрібно віддати розробникам належне – багато в грі нагадує Батьківщину. Тішать око і поржавілі від часу запорожці, і старенькі верби і тополі, і напіврозвалені будівлі радянського періоду.
Належно зроблений звук. Довкола повіває вітерець, десь далеко гавкає чорнобильський пес, а збоку за невеличким пагорбом доносяться голоси бандитів, які і не підозрюють, що скоро побачать світло в кінці тунелю і стару з косою. Чудово оформлені звуки аномалій, постріли, голоси сталкерів тощо.
А ось і місцева пам’ятка – Прип’ятська карусель.
Прогноз погоди в Зоні скласти неважко – вона переважно похмура з частими дощами. Хоча іноді бувають і сонячні дні, проте таке можна зустріти не у всіх локаціях. Та й тактика у грі багато в чому залежить від погоди – стакерам під час сильної зливи більше подобається висиджуватись під дахом, ніж брести по хабар у невідомому напрямку. День тут змінюється ніччю, тому іноді доведеться вмикати ліхтарик, або, якщо в тебе прокачаний костюм, пристрій нічного бачення.
Захід сонця у Зоні – залишається тільки милуватись.
Звичайно, в цій грі не обійшлось і без негативних моментів – піонерів S.T.A.L.K.E.R’а у далекому 2007 спіткало багато вилетів з гри, різноманітних баґів і косяків. Проте розробники випускали рятівні патчі, і з часом ці прикрості позникали, дозволяючи насолодитися грою повною мірою.
Свині в Чорнобилі просунуті – їх помиями не нагодуєш.
Отже, S.T.A.L.K.E.R The shadow of Chernobyl – гра, яка справедливо отримала високі оцінки критиків, та виграла «Премію за кращу атмосферу» на GameSpot’s Best and Worst 2007. Ця атмосфера, немов магніт, притягує ґеймера до монітора, і бере над ним контроль до самого фіналу, після якого хочеться відчути її знову. Так навіщо чекати? Вперед, підкоряти цю землю, вдалого полювання, сталкери!
Автор: Олег Козіна
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису