Just Cause 2

У ігровій індустрії існує таке поняття, як sandbox - пісочниця. Це ігри, у яких гравцеві дається великий світ з можливістю на нього впливати і свобода вибору. У ММО іграх є такі сендбокси, як EVE Online або Wurm. Із самітних найвідомішою наразі є Minecraft, а також безліч "сюжетних" - GTA, Assassin's Creed та інші.

Весною 2010 року вийшла чудова ігрова пісочниця - Just Cause 2. Ця гра не ставила перед собою мету показати гравцям якихось надзвичайно правдоподібних персонажів, чи захопити сюжетом. Однак продемонструвала чи не найбільший світ у самітній грі, досліджуючи який дивуєшся тому, наскільки класно він пророблений як на мікро, так і на макро рівні. Ось ми летимо літаком над ігровим світом - острівною країною Панау. З висоти пташиного польоту цей світ вражає своєю красою і обсягом. А вже за кілька секунд, зістрибнувши з парашутом, можна пробігтися лісами, горами, пустелями, містами і містечками Панау - і знову здивуватися, побачивши наскільки детально промальований кожен дім, кущик, горбик. Ну і водааааа - це, мабуть, найгарніша ігрова вода, що ми зустрічали.

Сюжет у гри доволі комічний. Старий диктатор невеличкої країни Панау був вбитий своїм сином, який, ставши новим диктатором, почав вести політику, невигідну для Дядечка Сема. От америкоси і відправляють сюди свого найкращого супер-пупер агента Ріко для здійснення революції ... чи не революції? Точно не знаємо, на сюжет тут особливо увагу не звертаєш.

[Цікавий факт: головного героя Ріко Родріґеса озвучив актор Робін Аткін Даунс, якого ґеймери можуть впізнати за такі ролі, як Док Олівер з Bulletstorm, Керан з Dragon Age 2, Бринйольф з TES V: Skyrim, Принц з Prince of Persia: Warrior Within, Медик з Team Fortress 2, Талбот з Uncharted 3, а також юніта Наукового корабля зі StarCraft 2 і купи інших ігор.]

Для того, щоб здійснити державний переворот, країна повинна поринути у хаос. А от методів поширення хаосу у Ріко є предостатньо. Передусім варто зазначити, що майже жодне з умінь Ріко не є реальним у житті - ну окрім базових: бігати, стрибати. Фішка в тому, що у нашого суперагента є супер-гарпун з супер-гаком, котрим він стріляє з супер-пристрою на руці. Оцей гарпун може причепитися до будь-якої поверхні і притягнути Ріко до неї. При цьому притягуватиме по прямій, для чого потрібна б була неймовірна сила і швидкість намотування і у реальному світі людині б вже відірвало руку. Та нічого, Ріко якось справується. Більш того, гаком можна зчепити два об'єкти (або суб'єкти) - наприклад, причепивши якогось солдата до катера, можна йому влаштувати вейкбординг без лиж. Або причепити статую до авто і потягнути за собою її голову.

Наступий диво-гаджет це парашут. Так, парашути є і у житті, але парашут Ріко розкривається за півсекунди і дозволяє йому, стріляючи перед собою гаком і підтягуючись, літати горизонтально. Теж дуже зручна фішка.

Польоти тут здійснюються не тільки з парашутом. Зіскочивши з вертольота, або літака, можна насолоджуватися вільним падінням. Насолоджуватися можна доволі довго, адже швидкість падіння тут значно нижча за справжню. Зате видовищно.

Панау складається з кількох великих островів і безлічі маленьких. Як у такій близькості одне до одного знаходяться тропічні джунглі, сніжні вершини гір і пустелі збагнути важко, тому не варто намагатися. Зате гарно - в одній грі маємо таке різномаїття погодних умов!

На карті острова крапками відмічені всі населені пункти - від великих міст до військових баз. Як і будь-який сендбокс, Just Cause 2 пропонує гравцеві пройти себе на 100%. Для цього потрібно не тільки пройти всі місії, але й побувати у всіх населених пунктах, знищити все, що у них можна знищити, але й підібрати всі ящики для апгрейдів. Апгрейдити можна зброю і техніку, яку у будь-який час на замовлення нам зкине добродій з вертольота. Важко збагнути чим, та це заняття захоплює - просто літати від пункту до пункту, знищуючи все, що бачиш. Кожен вибух і кожен "пройдений" населений пункт збільшує рівень хаосу у країні, що з часом відкриває нові місії, нову зброю і техніку.

Звичайно ж, місцева влада не буде так просто дивитися на бешкетування шаленого американця. Та місцеві солдати "косяться" доволі легко. Бравий вояка Ріко може не тільки стріляти, а й, скажімо, підтягнутися до військового вертольоту за допомогою гака, викинути пілота і летіти собі далі. Отак "підчепившись" можна подорожувати на чому завгодно - на літаках, катерах, авто.
Техніка - це окрема розмова. Її тут дуууужже багато. Від легкових авто до танків, від легких одномісних літаків до винищувачів. І це круто.

Про недоліки Just Cause 2 говорити складно. Гра не претендує на серйозність чи реалістичність і на усі 110% справується з головною метою - доставка фану у великих кількостях і вигнання нудьги. А коли розробники “відкусують рівно стільки, скільки можуть пережувати” - хіба не це є ідеальною грою у своєму жанрі? При бажанні можна придратися до кривуватої камери (особливо при поїздках на мотоциклі), не найкращої міміки, та інших дрібниць. Та всі вони аж занадто несуттєві, щоб про них згадувати.

На виході маємо один з найгарніших ігрових атракціонів сучасності з веселим комічним сюжетом. Гра, яку важко видалити просто тому, що до неї хочеться повертатися коли є вільна хвилинка. Граючи у Just Cause 2 автора цих рядків не покидала лише одна думка: як шкода, що це - не світ РПГ. Скільки ж монстрів, НПС і квестів могло б сюди влізти!