Серія Need for Speed, ледь оклигавши від провалу Undercover’а, розродилася непоганими Shift’ом та Hot Pursuit’ом і пообіцяла у новенький The Run упхати графіку Батли + катсцени в стилі Call of Duty + спецефекти, як у Майкла Бея + сюжет Форсажу. Але є проблемка. Чи справді це рівняння хорошої гонки? Давайте разом розкладемо вираз на складові і розглянемо кожну окремо.

Сюжет = какашка?

Ти прокидаєшся прив’язаний до авто, яке зараз розчавить прес, а збоку стоять два мафіозі і мовчки поглядають. Після втечі від пресу та мафіозі тобі пояснюють: щоб вижити, мусиш перемогти у гонці через усю Америку. Оце й усе. Під словом «усе», я маю на увазі саме «усе». Чого головного героя ловить мафія? Не ясно. Може він викрав сиріт з мафіозного сирітського дому, чи кіднепнув цуцика у Тоні Монтани, або взагалі це цукеркова мафія і він поцупив прототип смоктального півника. Таких питань сотня та гра на них не відповдатиме. Так і не дізнаєшся нічого про головного героя Джека чи Джона, чи Джефрі, Джо, Джинджер, Джейн, Дженіфер, чи як його там? Не запам’ятовується, бо навіть найпростішого характера не має. Нам обіцяли сюжет Форсажу (який не такий вже й неймовірно несподіваний), а отримали - нічого, так саме - нічого.

Графіка = як у Батлі?

Так, графіка у NFS красива, без перебільшень. Frostbite 2 тихо робить своє діло. Усе, від текстурок, до моделей авто, зроблено на високому рівні. Найкраще гра виглядає у містах, де повно неонового освітлення, що лупить по очах, але і у сільській місцевості гра не дасть оченятам перепочити. Шкода тільки, що потрібне доволі солідне залізо, аби вся ця радість пішла на високих налаштуваннях.

А решта як = гарна гра?

В NFS нам обіцяли три складові: класний екшн, захопливі квіктайм трафунки і цікаві гонки. З двома обіцянками вони впорались .

По-перше, ганятися у Рані реально цікаво, тільки у нього є певні особливості. Наприклад, траси тепер дуже подібні до трас гонок з тетріса. Тобто вони прямі, і немає кругових заїздів. Противникам усяких дрифтів може й до снаги таке «нововведення». По-друге, тут дещо дурнувата система збережень. На трасі розкидані контрольні точки, на яких з’являєшся, якщо, не дай боже, розбився. Але чогось ця система повертає на чекпоінт навіть коли ти трішки з’їхав з траси. У такі моменти хочеться закричати і пояснити Блек боксам, які робили гру, що ти не розбився, вони свині і їх система повне гівно.

Щоб не було сумно, будемо кататися у трьох видах гонок. Гонки з суперниками, з часом, і з якимись, особливо крутими гонщиками. Ці режими грамотно сортуються, щоб поспіль не траплялося одних і тих же гонок. Це щоб ти не вивихнув щелепу від позіхання.

Ну, і останнє - це керування. Гру треба проходити на ґеймпаді, клавіатура виявилася безпорадною. Також неприємно, що для зміни авто треба посеред гонки заїжджати на заправку і там вже обирати іншу модель залізного коника. Тому, якщо ти випадково невдало обереш авто для себе, то або починай спочатку, або мучся. Зате усі автівки ліцензовані і їх не можна прокачувати. Добре, що хоч колір авто дозволили змінювати.

Екшн = як у COD’і, щоб усе бабахало?

Кілька слів про екшн та квіктайм трафунки. Екшн – класний але його мало, надто мало. Проте втеча від лавини чи гвинтокрила зроблені класно, очманіти можна. Чимось нагадало Split Second. А от квіктайм трафунки не можуть так потішити. Вони короткі та криво зроблені. Хоча свавілля, що відбувається на екрані розважає, але ти часто помиратимеш, бо незрозуміло, що натискати, чи можеш просто не встигнути.

Відповідь.

Останньою краплею стали дівчата. Мало того, що їх показали лише 20 хвилин, то вони ще й не говорили і мали квадратні дупці, жах! Нам обіцяли революцію, ледь не гру року. А отримали ми твердий серднячок. Тому, якщо на терези покласти усі «за» і «проти», гра отримає 7 балів.

Відеоогляд