Red Dead Redemption

Кривавий. Мертвий. Прощений.

Це так далеко…

Компанія Rockstar, мабуть, відома всім ґеймерам світу. Та, якщо комусь невідома назва творця, про його творіння чули всі, хто не провів останні 20 років у бункері під землею. Grand Theft Auto стала найпопулярнішою бандитською сагою. Щоразу нам в одній і тій самій манері розповідають дуже гарну історію ґанґстера. Часи завжди різні, але механіка і, взагалі, вигляд гри схожі: тачки, круті тачки, побиті тачки і… тачки я, здається, згадував... На додаток до тачок є ще з десяток неврівноважених людей різного калібру: від адвокатів у трусах, до мафіозі з самоваром. Тому, коли Rockstar анонсувала вестерн Red Dead Redemption, ніхто не сумнівався, що це буде та ж сама гра, лише діятиметься на Дикому Заході. Але от перше питання, яке виникло: що буде з тачками?

Ніхто не знав, що з цього вийде, бо рокстарівці полюбляють загадки і про свої проекти розказують вкрай мало, але воно і добре, цікавіше відкривати щось нове у грі, якісь елементи, «фішки». Але у випадку з Red Dead Redemtion особисто для себе автор відкрив взагалі нову гру і по-новому подивився на Rockstar. Чесно кажучи, ніхто не міг подумати, що все буде настільки круто, але рок-зірки залишаються зірками навіть у такому віці.

Гра вилизана дизайнерами та відшліфована програмістами від вступних до фінальних титрів. Режисура вийшла просто на новий рівень, камера опановує розкішні краєвиди того часу, десь нам покажуть орла, десь ранчо, а то і п’яну перестрілку в барі. Як ми бачимо, виробник не пошкодував грошей на гарного режисера, а ще він вклав кругленьку суму в анімацію облич. Бо тут героям дійсно віриш, бо очі в них палають під час погоні та стрілянини, а іноді викликають сум, коли знаходиться місце для душевних розмов. Люди тут живі, розумієте?

Нам дають Джона Марстона, у якого, до речі, є подвійне дно, як це зараз модно, особливо після виходу GTA IV. Його часто переслідує минуле, але він тепер інший, змінився, і намагається зробити це зі своїм давнім приятелем, Біллі Уільямсом. Але той, незважаючи на природну вроду (за ним всі хвойди в околицях бігають!) нашого протеже, шмаляє в нього при першій можливості і залишає вмирати (звісно ж він вижив). Все це відбувається у перші хвилин гри. Тому завдання на всю подальшу гру в нас є – схопити і помститися, або схопити і віддати владі цього Білла. Маємо й іншу причину це робити, яку - дізнаєтесь самі.

Сюжет, на перший погляд, здається простим, але це хибне враження, він дійсно вартий уваги. До речі, нам покажуть не тільки тогочасну Америку, а ще й Мексику, де інша флора і фауна (ну не зовсім, та різниця є), а місцеві мучачос люблять постріляти в кожного ґрінґо. Ну а різні психопати, шулери, революціонери а-ля Че Ґевара, відважні копи з пончиками револьверами і вродлива білявка Бонні, яка, між іншим, дасть фору всім нашим жінкам, присутні, як данина серії. Вони не те, що не стереотипні, а взагалі – нова планка для Rockstar. То шулер з медикаментами, який водить нас за носа, то психопат на кладовищі, від якого хочеться якнайшвидше втекти, але водночас виникає біль в душі, коли вся його мрія накривається мідним тазом.

Але все це сюжетні, або основні забаганки, Роктсар насправді відома саме не цим, а відкритим світом. І тут Rockstar, вперше зробили те, чого іншим, навіть їм самим не вдавалося. Вони зробили дійсно живий світ, у який віриш і який не хочеться покидати. Що було в GTA? Тачки… Їх можна було брати, поганяти, змінити, розбити, взяти нову і знову розбити. Копи не дуже заважали, люди, ну, реагували, звісно але, чесно кажучи, не надто. А тут замість тачок – КОНЯКА! Кінь, якщо казати нормально, він дійсно живий. Щоб звикнути до керування цією тваринкою треба трішки часу але, коли звикаєш, не можеш відірватись, бо, ну, виглядає, скаче, навіть фиркає, як справжня. На конях зав’язано багато випадкових подій. Є декілька міні-ігор, по типу осідлати коня, на цьому навіть можна бізнес зробити, або пограти у підкови. Міні-ігор, до речі, тут дуже багато, здається навіть в GTA IV було вдвічі менше.

Стосовно соціальної частину, то тут перше, що кидається в очі – поліція. Копи у капелюхах реагують суворіше на стрілянину і просто втекти та зняти підозру неможливо. Так чи інакше треба буде сплатити штраф за розбій, що ви вчинили. Це вже трішки стримує бажання мочити і трощити все, що можна. Але, остаточно відіб’є бажання займатись розбоєм маленька смужечка, яка відповідає за вашу репутацію та совість. І вона ж єдина буде підбивати вас робити інші речі, такі, як завдання незнайомців, якщо не цікавіші за основний сюжет, то точно на рівні з ним. Чого лише вартий квест з квітами для дружини. Нас благають допомогти зібрати букет на річницю весілля. Ну побігали по мапі, зібрали, приносимо. Нас тут запрошують на чай, наче дружина приготує, але, коли ми заходимо, побачене приголомшує, бо дружина давно померла, а в кріслі гойдається її скелет в одежі. І ми тихенько змиваємося від цього прибацнутого, який, до речі, цілує її і голубить. Цікаво, а він досі виконує свій подружній обов’язок?

І ось так завжди, є якісь проблеми, особистості, яким потрібна наша допомога, які переслідують нас, або ми намагаємося в них щось вивідати, запросити в кіно чи ще щось. До речі, про кіно і інші розваги. Даму (друзів) туди повести не можна,  та й дами в нас ніякої не буде. На кожне прохання задовільнити нас від тутешньої хвойди наш герой відмахується рукою, як на тому радянському плакаті де пропонують алкоголь і каже, що жінка його приб’є. Друзів, щоб посидіти та випити теж таких немає, ну хіба тільки по сюжету. А так ми суворий чоловік в брудних штанях і з старим, потертим плащем. Світ живий і не тільки завдяки побічним завданням. Тут є продумана екоситема з безліччю видів рослин і тварин. Економіка, до речі, побудована на травах, шкірах і м’ясі, за них дають грошики. І збір, або вбивство того чи іншого підвищує вашу репутацію, наближає вас до статусу «Легенди Дикого Заходу». До речі, гроші тут потрібні. Їх можна колекціонувати, але все ж вони потрібні: мапи, зброя, набої, коні, ліки, сигари, яблука для коней, одежу та табір на ночівлю.

Окремо хочеться виразити подяку художникам та лвл-дизайнерам, що створили світ, який вражає своїми принадами і шокує красою, в якому переплелись спокій місцевих гір і скель, та небезпека від хижих звірів і злочинців. Дивовижні пейзажі просто вимагають зупинитись і крутити стікер туди-сюди, щоб намилуватись краєвидом, враження неможливо передати словами, це треба побачити.

І коротко хочу звернути увагу на стрілянину, бо куди ж без неї? В GTA пальба була доволі звичною, як для гри. Пригнувся, перекотився, стрільнув і так далі. Але тут, завдяки анімації та балансу, пальба стає дійсно цікавою і, вибачте на слові, хочеться мочити і мочити, щоб так і чути звук  револьвера або гвинтівки. Доповнює все це така річ, як Dead Eye, яка майже зупиняє час і дає змогу відмітити бажані місця пострілу, ну а далі все відбувається, як в кіно: кулі свистять, капелюхи взлітають, а злодії кінематографічно падають на землю. Якщо ви не гуманіст, як я, то можна вбити і коняку, або простреліти їй ногу і вона теж дуже гарно бухнеться на землю, скидаючи вершника.

А ми йдемо по диких преріях, слухаючи свистіння  куль десь вдалині, тупіт копит і фиркання коня. Грає чудова музика, шелестить трава, хлюпоче поруч вода. І все це – не кат-сцени, не зрежисовано кимось, ні… Все це робимо ми, робимо у живому світі, у відчайдушній спробі навести в ньому лад, а не шаленіємо, як в GTA, в світі, який так далеко від нас і був так давно, але який не хочеться покидати, і в якому дійсно хочеться жити…

Відеоогляд Red Dead Redemption