«Bulletstorm» перекладається українською, як «Кульовий шторм» чи, якщо хочеш, – «Шторм із куль» і повністю виправдовує свою назву. Гра неймовірно енергійна, динамічна, весела і брутальна (але не зла!). Автори відмовились від поширеного в екшенах прийому створювати головного героя відповідальним, мовчазним і страшенно нудним дядьком та запропонували нам егоїстичного, самозакоханого, безтурботного вояка Ґрея Ганта, який знає 130 (це не перебільшення) способів видовищно знищити ворога, але не може… замовкнути хоча б на дві хвилини. Вбивати цьому накачаному базікалу доведеться дикунів-панків, мутантів та гороподібних звірюк серед захопливих постапокаліптичних краєвидів далекої планети. І повір, що пропускати це дійство не варто.

Сюжет

Події 3Д-шутера «Bulletstorm» відбуваються у 26 столітті. Загін особливого призначення «Мертве відлуння» віддано і беззастережно виконував накази головнокомандувача Конфедерації генерала Саррано. Але це тривало, доки командир загону Ґрейсон (Ґрей) Гант не довідався, що генерал - злочинець, а більшість вказаних ним цілей були безвинними борцями за правду і справедливість. З’ясувавши, що служить злочинній владі, безкомпромісний Ґрей підбурив свій загін до бунту і автоматично став дезертиром та капітаном космічних піратів.

Протягом шести років Ґрея мучила совість за вчинені неумисні злочини і розпалювала жагу помститися підлому Саррано. Тому, випадково зустрівши поблизу однієї планети флагман генерала «Одісей», імпульсивний і в зюзю п’яний головний герой без вагань пішов на таран та знищив свій і ворожий космічні кораблі, разом з екіпажами.

Разом з Ґреєм вижив і його помічник, татуйований, мов якудза, японець Іші Сато (якби розробники робили помічника українцем, то він би точно був з оселедцем і у вишиванці). Бідолаха серйозно постраждав і залишився живим завдяки імплантам, що скоро можуть перетворити його на робота. Тому, Гант Ґрей, який спам'ятався, що перегнув палицю і через особисту помсту прирік на смерть свою команду, вирішує за будь яку ціну врятувати найкращого друга та евакуювати його з цієї проклятої планети.

Крім бравих космо-піратів врятувались і декілька представників ворожого табору, серед них – краса і гордість флоту Конфедерації Трішка Новак та втілення зла і лукавства - харизматичний антагоніст генерал Саррано (куди ж без нього?).

А далі розпочинається карколомна мандрівка з несподіваними сюжетними поворотами, парадоксальними тимчасовими союзами і феєричним екшеном. Сюжет вийшов дуже вдалим, завдяки постійним конфліктам між головними дієвими особами, що створюють інтригу та смачній приправі з дотепного гумору.

Атмосферність

Відчуття, що перебуваєш на чужій агресивній планеті з’являється відразу, як туди потрапляєш і триває до самого фіналу. Світ вдався розробникам на славу, локації різноманітні, оригінальні і захопливі, чудовиська та боси грандіозні, а вороги викликають бажання їх знищити не з мотивів самооборони, а бо такі відморозки не повинні жити!

Безталанні мирні обивателі постраждалої планети частково чи повністю мутували, розділившись на декілька кланів. Черви - плем’я людей, які не втратили своєї зовнішньої подібності до нашої раси, проте позбулися клепки, перетворившись на кровожерливих маніяків без інстинкту самозбереження. Колишні туристи, а тепер мутанти Черепа взагалі мало чим нагадують Homo Sapiens, хіба що навичками користуватись зброєю. А найбільш постраждалі від катаклізму мешканці планети стали Випалювачами - звіроподібними чудовиськами з червоними виростами на шкірі та тваринною прудкістю і силою.

Штучний інтелект ворогів не вражає, але і не розчаровує. Їх головне завдання, у цій грі, - бути гарматним м’ясом, яке належить творчо знищувати, однак, безтурботно прогулятись по своєму світу вони не дадуть. Одні з них створюють загрозу кількісною перевагою, швидкістю і тактикою камікадзе, інші шукають укриття та ухиляються від куль, а є й танки, які, розраховуючи на свою міць, намагаються зблизитись на коротку дистанцію, щоб провести могутню смертоносну атаку. Тому тут не знудишся, адже доведеться не лише хитрувати і винищувати потворних воріженьків, але й робити це різноманітно, щоб отримувати очки, які можна обмінювати на боєприпаси.

Та це не всі родзинки гри, вона ще й тішить прекрасно розробленими головними персонажами, які діють, виходячи з особистих інтересів, то дружачи, то ворогуючи з нашим протагоністом. А їхні іронічні, саркастичні та каламбурні репліки і діалоги, то взагалі обреготатися. Чого вартий лише генерал Саррано, який своїм цинізмом, садистським почуттям гумору і самовпевненістю перевершує навіть суперзлочинця Джокера.

Усі перелічені елементи сприяють швидкому вживанню в гру і дозволяють відчути себе космічним адреналін-залежним відчайдухом, який нахабно випробовує долю, бо свято вірить, що зможе викрутитися із будь-якої халепи.

Керування

Жодних нарікань та претензій керування грою не викликає, розкладка клавіатури та меню інтерфейсу нічим не виділяються зі стандартів для шутерів з виглядом від першої особи.

Однак, слід похвалити збройний арсенал нашого героя, який не містить нічого революційного, але наповнений ефективною і видовищною зброєю, кожний вид якої має звичний і посилений режим. Сенсу досліджувати звичний режим автомата, револьвера чи дробовика немає, а тому опишемо лише посилений режим. Так, карабін у альтернативному режимі стріляє запалювальним зарядом, який спопеляє противника до самого скелету, револьвер - сигнальними ракетами, які підпалюють ворогів, гранатомет жбурляє своєрідні розжарені кніпелі із гранатами замість ядер, а дробовик стріляє розжареною парою. Снайперська гвинтівка має особливість і в звичному режимі, - кулю можна «вручну» скеровувати на жертву в уповільненому русі, але слід враховувати, що в такому випадку і ціль не стоїть на місці, а намагається вивернутись з траєкторії польоту кулі. У посиленому режимі снайперка стріляє розривними кулями.

Оригінальною зброєю є колишнє шахтарське обладнання, яке пристосували для військових потреб. Пронизувач - це своєрідний метальний пристрій, який стріляє свердлами, напрям руху яких можна правити у посиленому режимі. Та стрибунець, який жбурляє ядрами-бомбами, що стрибають по поверхні, доки не влучають у ворога, після чого вибухають.

Але візитною карткою гри стала не вогнепальна чи метальна зброя, а КОПНЯК, яким Ґрей запускає противників у вільний політ на приголомшливу відстань і автоматично переводить гру у режим уповільненого руху, під час якого можна потішити внутрішнього садиста, відстрілюючи кінцівки безпорадної жертви.

Ще одним незвичним видом зброї є енергетичний батіг, з допомогою якого можна захоплювати ворога і жбурляти його у вогонь, на колючки, арматуру, оголені електропроводи, рухомі лопаті тощо. Крім того, цей пристрій слугує своєрідним кабелем для під’єднання до стаціонарного арсеналу, в якому можна обмінювати зароблені очки на боєприпаси чи проводити удосконалення своєї зброї.

Запевняємо, що з таким апетитним набором пристроїв для знищення, не страшні ніякі мутанти, незалежно від їх кількості.

Ґеймплей

Гра має власний стиль, який виділяє її серед інших. Грати доводиться швидко і винахідливо, що приємно стимулює нервову систему. Тактику ведення бою мусиш періодично змінювати, то поспіхом відбиваючи навалу ворогів, то обережно пострілюючи з укриттів у снайперів, а іноді нестямно втікаючи від невидимого за порохами чудовиська, яке, здається, трощить навколо себе весь світ. А делікатес у вигляді тимчасового керування багатоповерховим механічним динозавром із нищівним лазерним поглядом викликає захоплення не менше ніж у дитинстві, коли друг широким жестом давав погратись радіокерованою моделлю спортивної автівки.

Описати більше сотні способів знищувати ворогів просто нереально, та очевидно, що такої можливості поки що не дає жодна інша гра. У будь якому випадку ти неодноразово потрапиш до шторму із куль, ворожих тіл та інтерактивних предметів, вийшовши з якого переможцем - почуваєшся дійсно серйозним чуваком.

Графіка

Розробники створили красиві та різноманітні локації і подають їх щедро, не примушуючи засиджуватись на одному місці. Так, гірські місцевості швидко змінюються урбаністичними пейзажами, які переходять в своєрідні джунглі здичавілого ботанічного саду, а потім ми вже в пустелі чи на борту величезного зруйнованого космічного корабля. Ніякого самокопіювання, об’єкти добре пророблені, деталізація насичена, текстури доброякісні.

Моделі та анімація персонажів теж тішать око. Привертає увагу цікава манера зображення фігур, вона нагадує стиль коміксів, коли плечі, руки, ноги та ступню зображують дещо масивнішими, ніж вони можуть бути насправді. Така фігура випромінює силу та допомагає передати фізичну вагу і стійкість персонажа, при цьому не виникає враження, що він мультиковий.

Звук

Музика захоплення не викликає, хоч і зовсім поганою її не назвеш. Проблема в тому, що саундтрек гри зрадливо нагадує композиції з інших проектів. То чуєш музику Келлі Бейлі з Half-Life 2, то старенькі інструменталки Еріка Сіерри. А початок головної теми - це просто пришвидшений варіант «Honor Him» з кінострічки «Гладіатор». Тому, ая-я-яй польському композитору Кшиштофу Вежинкевичу за плагіат!

Зате, озвучення персонажів та навколишнього світу сподобалось. Голоси акторів добре підібрані і вдало підкреслюють характери персонажів.

Мультиплеєр

Крім самітної кампанії існує ще своєрідний розважальний режим «Відлуння» суть якого – покращення своїх особистих ігрових досягнень, щоб потім можна було похизуватися перед друзями.

Однак, гра має і повноцінний мультиплеєр у який можна побавитись, отримавши обліковий запис Windows Live. Режим лише один - «Анархія», а його мета - набрати з товаришами по команді (до 4 користувачів) певну кількість очок для переходу до наступного етапу. Очки, як і в самітній грі надаються за ефектне вбивство ворогів і можуть використовуватись для покращення зброї чи придбання нової. Згуртована гра заохочується, тим, що, знищуючи ворога з допомогою друга, отримуєш більшу кількість очок. Наборів мап декілька, всі вони ефектні та функціональні, тобто, більшість розміщених на них об’єктів - інтерактивні і можуть бути використанні для видовищного вбивства.

Висновок

Стильне оформлення, прекрасні локації, хороша графіка, захопливий ґеймплей, грамотно побудований і щедро приправлений гумором сюжет - справляють найкраще враження. Нам гра нагадала атмосферу фільмів Джекі Чана 80-тих років, не формою чи змістом, а якоюсь унікальною бадьорістю і легкістю.

Отже, гра вдалася. Хочеться ще!

Автор: Oleg Titov

Коментар редакції