Black Mesa

Чотирнадцять років тому молода вашинґтонська студія Valve запустила, як виявилось, найвідомішу монорейку в історії відео-ігор. Перший проект компанії Ґейба Ньюелла під інтригуючою назвою Half-Life не лише дав старт всесвітньо популярному франчайзу, а й зробив чергову революцію в жанрі, на рівні із, скажімо, Wolfenstein 3D або Halo у свій час. Тому і не дивно, що довгоочікуване перевидання культової гри на "рушії" другого Half-Life -  Black Mesa, викликало неабиякий ажіотаж у межах усієї індустрії.

Визнаю одразу, оригінальний Half-Life для мене - не лише одна з улюблених ігор, а й перший досвід у комп’ютерних іграх. Після джойпаду другого Mega Drive, пам’ятається, керувати клавіатурою та мишкою було не зручніше, ніж впоратися із панеллю приладів Steel Battalion. Схоже здивування викликала і подорож у порожньому вагоні на самому початку гри: "Куди ми їдемо?", "Що це за каньйон?", "Це, що - робот?!". Ой, ніби тобі ніколи не було сім років!

Схоже, пояснювати, які емоції у мене викликали перші хвилини Black Mesa, вже і не потрібно. Так, вже бачу як ти змахуєш солодку сльозу ностальгії. Не соромся, на цю мить усі ми чекали дуже давно.

Так от, Black Mesa - це тотальне осучаснення культового Half-Life, яке розроблялося зусиллями закоренілих фанатів серії впродовж майже восьми років. За цей час проект встиг перетворитися на одного із ігрових довгобудів, переживши немало переробок та скандалів. Як би там не було, гра нарешті побачила світ і доступна для безкоштовного завантаження з офіційного сайту. Більше того, не так давно стало відомо, що Black Mesa стала одним із щасливчиків нової системи Steam Green Light і вже зовсім скоро відвідає "паровий" клієнт від Valve.

Протер оченята? Тепер можеш переконатися у тому, що масштаб переробки справді вражає - розробники перемалювали усі моделі та текстури оригіналу під стандарти нового "рушія", спромігшись повністю розкрити його потенціал. Безумовно, головний козир Source - фізичну модель - розробники також запхали під капот Black Mesa. І - так, тепер ми можемо кидатися тушками хед-крабів.

Нашим протагоністом залишився небагатослівний фізик-теоретик Ґордон Фрімен, який в ході експериментів над таємничими кристалами у лабораторії Black Mesa опиняється в епіцентрі техногенної катастрофи, що призводить до суміщення нашої реальності зі світом Зен і переселення його ворожих жителів на Землю. Таємний комплекс зазнає серйозних руйнувань, а прибульці знищують більшу частину його персоналу. Нам же доводиться самостійно вибиратися із лабораторій, пробиваючи свій шлях через трупи не лише монстрів, а й солдатів, яким було наказано знищити усіх свідків аварії.

Трохи вище зазначалося, що ажіотаж, викликаний Half-Life, можна було порівняти хіба що із виходами таких зубрів жанру, як Wolfenstein 3D або Halo: Combat Evolved. Якщо творіння id Software стало піонером трьохвимірних шутерів, а Bungie – шутерів на консолях, то дітище Valve започаткувало клас «розумних стрілялок», зробивши акцент на відчутті «занурення» та продуманих головоломках. Кожна наступна локація вимагала зовсім іншого підходу, а просуватися по них з часом ставало все складніше – звичні стрибки з ящика на ящик поступово заміняли кімнати з озброєними до зубів солдатами, сутички з якими теж були неабияким викликом. Black Mesa і в цьому елементі витримала традиції натхненника: штучний інтелект ворогів (з союзниками все не так веселково) тримається на фантастично високому рівні як для рушія восьмирічної давнини, а просторові головоломки були відполіровані розробниками до металевого блиску.

Важливість оригінального Half-Life полягає і в абсолютно новому підході до сюжету та його подачі. Відмова від озвучки протагоніста та будь-яких скриптових роликів дозволила проекту стати по-справжньому інноваційним в плані «іммершну». Нагодувавши свинцем чергову порцію спецназівців, ми навіть не задумувалися, як таке може провертати «лабораторний пацюк» Фрімен. Ні, розряджав дробовик щойно не він, а саме ми, по той бік монітора. Хай Ґордон мовчить собі упродовж усієї гри - в цей же час ми на весь голос проклинаємо чергового гед-краба, який підступно вистрибнув з-за рогу.

Найчарівніше ж при цьому всьому те, що за таких жертв сам сюжет аж ніяк не постраждав. Безперервний ігровий процес став чи не головною запорукою успіху Half-Life, наплодивши просто неймовірну кількість цікавих ґеймплейних ситуацій. Мабуть, ніхто не забуде легендарний стрибок у шахту ліфта, або адреналіновий спуск з паралельним відбиванням від десятків гед-крабів на платформі. Це в той час як сучасні ігри використовують ліфти лише для умовності при завантаженні нових рівнів.

При всьому цьому, щоправда, варто дещо пам’ятати: Black Mesa - хоч і масштабна та з усіх боків крута, але є насамперед фанатською розробкою. Частенькі баґи, підзавантаження, просідання fps, вильоти та один слот для авто-сейвів – найкраще тому підтвердження. Що вже й говорити про те, що теперішня версія проекту є далеко не повною і не містить останніх рівнів у світі Зен, які Black Mesa Team додадуть, очевидно, “when it’s done”.

Тим не менш, і в такому вигляді «Чорна Меза» виправдала всі надвисокі очікування, ставши розкішною підставою перепройти класику, а для когось і познайомитися з геніальною серією. На безриб’ї, як відомо, і жаба хед-краб.

Автор: Ярослав YarekD Друзюк