“Вечір. Небо затьмарили хмари диму та попелу. Потрібно бігти. Люди навколо страшенно налякані, кажуть знову стався спалах... Потрібно бігти. Щось врізалось у натовп! Постріли. Згори і позаду летять відірвані кінцівки солдат і заражених. Щось наближається. "НІ! Не вбивай, ми можемо домовитися...”, - промайнуло перед смертю в голові у ньюйоркця при наближенні Джеймса Геллера — головного персонажа гри Prototype 2 від Activision та Radical Entertаіment.

Перед тим, як розповідати про Prototype 2 зробимо невеличку ремарку до першої частини серії. Алекс Мерсер — вчений-параноїк, хотів винести з надр корпорації “Ґентек” зразок вірусу, але керівництво не полюбляє, коли хтось намагається викрасти таємні військові розробки, тож охорона вбила Мерсера. Але він не помер, бо став носієм вірусу. Почав боротися зі всіма без розбору, руйнуючи при цьому багатостраждальний Нью-Йорк. Після того, як він усіх переміг, усе заспокоїлося. Місто відбудували, страшний вірус подолали і на вулиці повернулися нормальні люди.

Проте у сиквелі, як і належить, усе має ставати кращим і сюжет у тому числі. Перш за все Radical Entertаіment вирішили змінити персонажа, оскільки хирлявий Мерсер їм напевне остогид. Тож щоб іти у ногу з часом, і не бути звинуваченими в расизмі, розробники вирішили перефарбувати протаґоністу шкіру в чорний колір і приліпити лейбу з написом "Я з ґето". Ще Геллер постійно лається, що напевно мало б зробити його ще брутальнішим. Адже набагато веселіше спочатку облаяти жертву, а вже потім прикінчити.

Тож загалом ми отримуємо чорношкірого колишнього солдата. Та треба повернімося до сюжету. Спливло 14 місяців з моменту закінчення першої частини і раптом у все тому ж бідолашному Ньою-Йорку, що не до кінця оклигав від минулого разу, знову відбувається спалах захворювання, яке спричиняє “вірус Мерсера”. Протаґоніст повертається з близького сходу, де щільно загорнувшись у зіркатий прапор вірно воював за дядька Сема. Та вдома на нього чекало страшне лихо. Місто заполонили мутанти-виродки та Чорна варта, але це ще нічого, найстрашнішим ударом для Джеймса стає смерть Коллет та Амайї — дружини і дочки Геллера — тобто всіх рідних йому людей. Засліплений горем, гнаний люттю і безмежною порожнечею в серці, бідолашний протаґоніст має лише одне бажання — вбити того, хто винен у смерті його сім'ї, того, хто випустив у місто заразу, нелюда на ім'я Алекс Мерсер. Та все сталося не як гадалося. При зустрічі головний герой першого Prototyp'у добряче нам'яв боки Джеймсу, але замість того, щоб убити, Мерсер перетворив його на собі-подібного і кинув. Буквально. Оклигавши Геллер розпочинає довгий і тернистий шлях до помсти, що приведе його до чималої кількості епічних битв та приголомшливих кат-сцен. Як висновок, можна сказати, що сюжет став набагато цікавішим.

Подання сюжету теж зазнало певних змін — тепер це нуарні ролики між місіями та уривки спогадів поглинутих жертв. Хоча зав'язку можна охарактеризувати банальним “я помщуся за свою сім'ю”, при подальшому проходженні, персонажі стають неоднозначними, так падре Ґуерра, що був духовним батьком протаґоніста скеровує його в епіцентр кривавої різанини зі словами “А з Богом я розберуся”, а солдати інколи навіть співпрацюють 0_о з Геллером. Сам же Джеймс під кінець виглядає зовсім інакше. Замість брутального м'ясника він стає просто нещасним батьком.

У порівнянні з першим Prototyp'ом ґеймплей зазнав певних позитивних і не дуже змін. Оскільки Геллер став інфікованим, то в його розпорядку з'явилися такі ж “примочки”, як і у Мерсера, та до добре відомих рук-ножниць, леза, батога, кам'яних рук та щита додалися мацаки, завдяки яким можна прикрашати вулиці кривавими гирляндами з ворогів та ворожої техніки, що справляє дуже навіть непогане враження.

Віднині різні мутації мають різну ефективність проти певних цілей, але за раз можна використовувати лише дві, що знаменує появу в грі зародків тактики. Також цьому сприяє гарна й видовищна система контрударів. А от комбо, на радість нубам, добряче вкоротили. Якщо у першій частині для їх виконання потрібен був нічогенький скіл і знання клавіатури, то зараз усе виконується клацанням по двох-трьох клавішах. Та й самих комбо поменшало, проте деякі стали окремими вміннями. Гарний тому приклад Чорна Діра, що стала массовою атакою (від “маса”), та біобомба, завдяки якій воріженьки хвацько розбивають об себе довколишні предмети та інших супостатів.

Гарною ідеєю стало додавання виклику собі на поміч зграї крикунів (мисливців з першої частини), що вірою і правдою служать протаґоністу. Також нікуди не поділася можливість просто жбурлятися технікою, бочками чи просто людьми, що невчасно опинилися під рукою.

Змінилася і система прокачки персонажа. Тепер, замість того, щоб придбати мутації у крамниці, потрібно або досягнути нового рівня, або ж виконувати додаткові завдання, яких у грі безліч. Але в деяких міссіях потрібно не влаштовувати "покращення вже сьогодні", а грати в режимі стелс. Порівняно з першою частиною, він покращився, та недорозвинений інтелект ворогів трохи його псує.

Граючи у подобі солдата, з часом можна буде покататися на БТР'і, танку та гвинтокрилі. Щодо набору вогнепалок, то він залишився майже без змін. Ворогів теж не надто прибуло. З боку мутантів виступають крикуни, безмозкі інфіковані, гідри, велетні-голіафи та люди, котрих Мерсер змінив на собі подібних. Честь військ США захищають солдати, танки, різні гвинтокрили, та суперсолдати, створені з ДНК Геллера.

Для зручності проходження, місто було поділене на три окремі зони. Першою мам покажуть Жовту зону. Це нетрі, заповнені біженцями, військовими та мутантами, які слугують ігровим майданчиком для вчених. Зелена зона майже чиста від мутантів. У ній "Ґентек" надають притулок багатим, і краєвид там відповідно кращий. У Червоній зоні місто сильно заражене, будівлі обплітають червоні мацаки, а військові бази оточені ордою інфікованих.

Графіку в грі теж підтягнули на належний рівень. Навколишній світ виглядає досить гарно, а реалізацією добиваннь та комбо можна й помилуватися. Та нажаль людей і солдат просто копіпастили з декількох зразків(знайшли таки де побайдикувати). Ігрова фізика та руйнація навколишнього світу, нажаль, не вражають. Та загалом кривавий смерч промальований добре, тож люди з садистським нахилом і не тільки зможуть насолодитися вихором з плоті та крові.

Музичний супровід у грі майже не помічається, але й не заважає, і то добре. Локалізатори вдало підабрали акторів для озвучення голосів персонажів, тож з цього боку до гри не поприскіпуєшся. Хоч там трохи переборщили з матюками... Адже продаґоніст, замість брутального вояки нагадує російського стереотипного асвабадзітсєля.

Плюсами гри, безперечно, стали атмосфера постапокаліпсису, вдала сюжетна лінія та карколомний ґеймплей, якому Prototype завдячує своєю популярністю. А мінусаси стали однотипність місій та трохи тупуватий штучний інтелект, ну, і деякі недоанімації засмутили.

Prototype 2 - це добре продовження першої частини, що приваблює ґеймерів перш за все гарним ґеймплеєм та цікавим сюжетом. Гравців завжди приваблювала можливість стати всесильним, а в даній грі ця можливість реалізована якнайкраще. Тож варто подумати про придбання доволі цікавої гри, що урізноманітнить нудні кілька вечорів.

Відеоогляд Prototype 2

Текст: Рома "Ultramarin" Береговий
Голос: Олекса "Snovyda" Мельник
Монтаж: Takirelli