The Elder Scrolls V: Dawnguard

Dawnguard – Сутінки в Скайримі

Перше DLC до Скайриму намагається розкрити тему нелегкого вампірського життя у негостинних та холодних землях Нордів. Невзабарі після релізу гри, представники Bethesda бились в груди та обіцяли більше ніколи не створювати коротких DLC в стилі набору броні для коника. За їх словами тепер усі доповнення мали стати об’ємними, цікавими та складними, як в старі добрі часи. У Dawnguard були заявлені нові локації, цікаві квести, закручений сюжет, а також додаткові зброя, крики та вміння улюбленого Довакінчика.

Одразу після інсталяції, новий контент знайде гравця сам. По Скайриму пройдуть чутки про старовинний орден Dawnguard (Денна Варта), що шукає хоробрих воїнів для боротьби із підступними «кровосісями». Будь-який вартовий чи корчмар скерує героя до Солітюду на зустріч з орком-рекрутером, що поповнює лави мисливців на вампірів. Зеленошкірого до речі звуть Дурак, що вельми сиволічно...

Вступивши до лав ордену, виконавши кілька простеньких квестів, і прибивши кільканадцять кровопивць, переможець Алдуїна потрапляє до старовинної гробниці. Де в глибинах хитро влаштованого саркофагу-пастки спить симпатична полонянка із Древнім Сувоєм у наплічнику. Зачарований намальованими принадами, він легковажно погоджується провести даму до замку її татуся, підтримуючи дорогою. Хороброго героя зовсім не дивують ні загострені ікла, ні полум'яні, як дві жаринки, очі незнайомки.

Якого дідька? Чому брутальний мисливець на вампірів замість того, щоб проштрикнути древнє чудовисько на місці, сюсюкається із нею та провадить світські бесіди про життя дорогою до зловісного замку її батька? Та ще й тягне до лігва ворога один із наймогутніших та найзагадковіших артефактів Тамріелю? Всі ці питання залишаються на совісті сценаристів Bethesda, які вже не вперше «тішать» нас непродуманими сюжетами.

Вдячний за неочікувану реалізацію планів, над яким він бився останні півтори тисячі років, татусь-вампір пропонує герою винагороду. Прийняти дар вампіризму, і служити йому вічно, або швиденько-швиденько вшиватися із замку. Здавалося, тут можливість для розгортання двох протилежних сценаріїв. Проте яку б гілку розвитку подій ти не обрав не чекай разючих відмінностей у сюжеті. Незалежно від того станеш ти лордом-вампіром, чи залишишся мисливцем, ти однаково пройдеш ті самі квести, повештаєшся по тих самих локаціях і з тією ж принцесою-вампіркою Сераною під боком. Тільки мотивація героя буде трішечки різна.

І не налаштовуйся на довгу гру. Проходження потребує всього 8-9 годин, що досить далеко від заявлених розробником двадцяти.

Із ґейплейних нововведень слід відзначити цілі дві нові гілки навичок для вампіра та перевертня. Вампір-лорд здатний перетворюватись на демонічну потвору, що вміє ширяти в повітрі, телепортуватись на короткі відстані, насилати кажанів та стріляти закляттями. А також піднімати мертвих і висмоктувати енергію життя. Вовкулака просто прибавляє до атаки та захисту, а ще може завиванням викликати на підмогу вовків-побратимів. Нові очки вмінь, вампіри отримують, п’ючи кров невинних жертв, а перевертні, -- пожираючи серця переможених противників.

У гру додано новий тип стрілецької зброї -- арбалет, а також новий вид броні і кістякового коняку, якого можна викликати спеціальним заклинанням. Нових криків, із некромантським нахилом, навчає дракон-нежить, що трапляється по сюжету.

Хочеться відзначити нові локації. Замок клану Волкіхар, місцевий варіант чистилища, та загублена батьківщина сніжних ельфів. Намагаючись упхати побільше контенту, розробники прокололися із наповненням, тому цікаві спершу локації швидко набридають і здаються порожніми. Також вистачає і всіляких Нордських склепів та Двемерських руїн, на випадок якщо вони тобі ще не остогидли.

Як завжди в іграх від Bethesda, найяскравіші емоції залишає не сюжетна частина, а побічні блукання героя. Битва із двома драконами на замерзлому озері -- найяскравіший момент із доповнення, що на кілька хвилин нагадав нам за що ми так любимо Скайрим.

Нажаль Dawnguard на додачу щедро приправлений прикрими баґами, що сильно руйнують враження від гри. Один, особливо дошкульний, змусив нас добряче почарувати над консольними командами та ґуґлом. Дуже неприємно.

Загалом доповнення безсумнівно втішить вірних фанів Довакіна, що страждають на гостру нестачу нової порції пригод. Проте, щоб дійсно зацікавити гравців, котрі вже вивчили усі закутки гри і повстановлювали купу оригінальних фанатських доповнень, потрібне щось більше, ніж нові набори броні і підземелля. Потрібен високоякісний сюжет. Нажаль продумані сюжети та цікаві діалоги – слабке місце у Bethesda. Маємо надію в наступному DLC Dragonborn, вони поправлять ситуацію.

Автор: Андрій "snumryk" Драган