Aliens: Colonial Marines

Aliens: Colonial Marines — здохлий виплодок нудьги

У звичаї PlayUA не входить негативне світосприйняття і ми усіляко засуджуємо будь-які намагання образити чи принизити когось... На цьому слові можна було б закінчувати огляд Aliens: Colonial Marines але у наші звичаї не входить і відмова від огляду, над яким вже розпочато роботу. Тому доведеться сьогодні трішки полаятися і поскиглити, нарікаючи на чергове знущання над ґеймерами.

Чи не єдиний світлий спогад про телебачення — це ті рідкісні дні у минулому, коли центральні телеканали показували неперевершений фантастичний кіношедевр Рідлі Скота "Чужий", а згодом і продовження — "Чужі". І наші серця щоразу завмирали, коли герої цих кінострічок наштовхувалися на кровожерливих космітів. Потім ми натхненно трусилися від жаху, в ритмі пікання сонара у карколомному шутері Aliens vs Predator. А коли минулого року ми побачили анонс ACM, то готові були віддати останні гроші за ще один шанс перестрашитися слинявими чужими і їх родичами. Але сувора реальність підкосила нам ноги і довелося кілька годин поспіль жувати вату про мужніх але тупих піхотинців, які чавлять тарганів, що віддалено нагадують жахи нашого дитинства.

Сценаристи закидають нас у час і простір всесвіту Чужих, якраз після подій другої частини кінострічки у складі команди колоніальних піхотинців, які намагаються з'ясувати причину катастрофи на кораблі, покинутому на орбіті планети. Далі відбувається стандартна зав'язка "чужі-вчені-військові" і ось ми опиняємося між двох фронтів. З якогось дива у іграшці про чужих нас змушують воювати проти людиноподібних бевзиків.

У грі погане геть усе. Арсенал бідний, завдання нудні і безглузді, локації постійно повторюються, скрипти роблять лінійними і без того коридорні рівні і часто просто не спрацьовують. Штучний інтелект постійно впадає в кому і люди та чужі, персонажі і просто гарматне м'ясо діють всупереч будь-якому здоровому глузду або просто не діють. Нерідко виникали ситуації, коли наші ігрові союзники бігали у темній кімнаті по колу за чужим чи ворожим солдатом і не стріляли. Також нерідко ворог може ходити у нас за спиною і не нападати.

Баґів у Aliens Colonial Marines настільки багато, що складається враження, буцімто їх розробляли навмисно. Моделі після смерті провалюються у стінах, стелі та підлозі, застрягають у проході, несамовито смикаються і телепортуються або з'являються нізвідки. Обіцяне динамічне освітлення, яке ми спостерігали у демо-версії іграшки, відсутнє і представлене лише маячками, які завжди однаково крутяться і світяться помаранчевим кольором.

Єдина мить в кампанії, яка принесла задоволення — це кілька хвилин, протягом яких нам дозволяють покататися у жовтенькому роботі-автовантажнику. З його допомогою навіть можна вколошкати велетенського чужого. На цьому задоволення від самітного проходження вичерпується.

Графіка у грі абсолютно звичайна і застаріла, як для ПК та значно гірша, ніж була продемонстрована у рекламному відео, що виглядає, як звичайнісінький лохотрон для збивання грошей із довірливих ґеймерів. Однак моделі потвор розглядати було приємно і рука постійно смикалася зробити скріншот.

Російська локалізація, як не дивно, принесла задоволення і варта похвали. Але це просто озвучення і воно завжди має бути добрим. Шкода, що локалізатори краще зрозуміли своє завдання, аніж розробники самої забавки.

Якоїсь миті рецензенту здалося, що гру може врятувати мультиплеєр, який представлений тут кооперативом і кількома режимами командної гри. Однак після кількох годин приємного проведення часу в мультику, стало зрозуміло, що увесь фан ми отримуємо від спілкування з друзями, які бавляться з нами по мережі. Але ж наше вміння добирати собі товариства — не заслуга розробників, а лише наслідок нашої здорової соціалізації.

Кооператив нічим не відрізняється від самітного проходження. Просто у грі з'являється ще три людини, які виконують роль одного персонажа і у кат-сценах ці клони склеюються в одне тіло. Це не виправдано художньо і не дороблено технічно.

А от командна гра виглядає дещо цікавіше і в ній навіть пропонують побігати за чужих, відчути себе... ні, не кошмарною машиною для вбивств, а радше нещасним клопом під черевиком. Правда спрацьована команда чужих може дати прикурити навіть добре організованому загону піхотинців, від чого з'являється спортивний азарт і виникає бажання прокачувати своїх чужих, набираючи очків досвіду та розблоковуючи для них різні мутації, що впливають на бойові можливості звіра. При цьому для піхотинців також передбачено різноманітні покращення зброї (дуже мало тої зброї і отих покращень) та деякі смаколики для зміни зовнішності. Але вже на десятій годині мультиплеєрних забігів друзі починають уникати тебе, у них з'являються якісь ліві клопоти і ви всі забиваєте на цю гру, починаючи нову сесію у Alien Swarm.

Прикро розуміти, що навіть розробники визнають убогість свого виплодка. А виплодок цей народився дохлим і наповненим могильними червами баґів. Затятим фанатам франчайзу може сподобатися повернення у знайому з фільмів місцевість але навіть вони плюватимуться та лаятимуться, відчуваючи, що з них обманом видурили гроші за недогру Aliens: Colonial Marines.

Текст: Олекса snovyda Мельник
Монтаж: takirelli
Голос: Олекса snovyda Мельник