Вітаю! Сьогодні вечір 8-го березня( Хоча саме цей блоґ я почав писати 22- го лютого), і саме всю "прекрасну стать" планети вітаю з цим святом. А також, із пройдешнім святом вітаю всіх військовий і тих, хто вважає, що гідний носити звання "справжній чоловік" я також вітаю з цим святом. Не знаю чому, але саме на сьогодні в мене припало бажання написати новий , давно всіма забутий, "Вердикт Серії".

Отже, ви поставите мені, дуже доречне, зараз питання. "На яку ж серію ігор будуть наступні випуски?" -, скажете ви. Так ось, щодо цієї теми. Я не довго думаючи обрав серію ігор, про спритного вбивцю. Себто про вселену Assassins Creed.

Чому не інші? Все по одній, простій причині - я не у всі ігри серій грав. Тому поки що йдуть випуски про ті серії, котрі я вже розсмакував і готовий дати їм оцінку. Тому можете не очікувати на Silent Hill, Resident Evil, Battlefield, Need For Speed,Total War, Half- life, Saints Row, Far Cry, і навіть, поки що можете не згадувати про GTA.

Досить розумно думають ті, хто чекаю на Assassins Creed Univers ( сьогоднішній випуск і наступні частини - про нього), Crysis, Counter Strike ( так, навіть на таке) і щось ще згадаю...

Ну, а тепер давайте почнемо "Вердикт"...

Зазвичай, я починаю зі знайомства з грою. Оскільки це перша гра серії( принаймні на ПК), то моє знайомство почалося з того, що я нічого про цю гру не знаю і нічого про неї не чув. Як то кажуть, не гра, а просто "х*р з гори"... Насправді, вже після того, як я в неї вже пограв і повністю пройшов, я згадав, що в Одесі, де я відпочивав зі своїм двоюрідним братом Микитою, в дідуся був повністю ігровий канал. Саме там і показували трейлер першого ассассина... То був перший кінематографічний трейлер...

Для тих, хто призабув, з чого все починалося:

Придбати гру у Києві було не важко. Пройшов деякий час після того трейлеру, на який я зовсім не звернув уваги і забув. Одного разу, у 9 років, гуляючи в гіпермаркеті , з дуже приємною і всім нам, людям, знайомою назвою "Материк", я зайшов з батьком до магазину. Там лежала вона...така охайна в кольорах, як сама королева...вона...гра!

Мій батько був на той час, скажемо...не дуже бідною людиною, тому це не було для нього проблемою. Ні! Але він сказав ,аби я запам'ятав назву і ми пошукали гру в інтернеті. Так і зробили, але  все ж "без палева", на всяк випадок, сфотографували обкладинку гри, аби мати точну назву. Чому він одразу не придбав гру? 90 грн. за гру, на той час було дорого( а що тут і казати, зараз це також пристойні гроші), але він спокійно це собі дозволити...Певно, що вчив мене потроху життю. У всіх його сторонах, аспектах...показував всі реалії життя, та всі шляхи для боротьби із проблемами, які я зустріну в ньому...

Все ж, ми придбали гру. На той час, для мене були хоч якісь обмеження в часі для проводження за компом. Саме тому, гру, яку будь -який середньостатистичний ґеймер пройшов би за 6-7 годин ,я розтягнув десь на тиждень....

Що тут описувати емоції? Я не грав у Принца Персії, ні в інші паркур - ігри....да навіть в Маріо не грав! Тому вони були для мене новими, яскравими , барвистими , які я на довго запам'ятав. Я не розумів тоді, чому всі гравці так скаржаться на гру? Мовляв, вона одноманітна і така- сяка. Взагалі, тоді я мало сидів в інтернеті, скажемо так, навіть тільки почав освоювати ВК( Вконтакте). Тому думка гравців, поза моїм комп'ютером, на мене не вплинула. Тому я дуже гарно відношуся до неї і всім серцем люблю. Зараз, коли в мене є і вільний доступ до мережі інтернет, і до наступних частин гри, з якими і порівнюється гра, я можу лише сказати, що моя думка лише трохи похитнулася, але не змінилася.

Напевно ж, що окрім "кул сторі" із мого життя, вам треба щось розказати про гру. Нічого, окрім - шедевр, не можу сказати. Всесвіт гри мене настільки захопив, що прямо -таки хотілося стати Альтаіром Ібн ла-ахадом ( в перекладі означає :"Летючий син Нікого"), котрий вбиває своїх ворогів, танцюючи танець смерті... та годі прикидатися, буцім-то ви ніколи не уявляли себе на місці героя і не придумували для нього нові історію...

Не обійшлося без захопливих персонажів і взагалі цікавих на поведінку НПС. Викликають свої емоції і інтерес всі, без винятку. Від найбільш наближених до ГГ, можна взяти хоча б його наставника Аль-Муалима, до звичайних християнок, в яких нема грошей і вони кинуть в вас камінь, якщо ж ви не надасте їм їх.

Не надто вирізнялися між собою і вороги. Ні, не те м'ясо, яке нам потрібно буде різати( я маю на увазі тамплієрів, охоронців та сторожу) , а саме головних протагоністів. Вони не вирізнялися у поведінці та способах контролю над людьми. Характерами не всі різняться. Деякі надто схиблені на контролі, а дехто визнає свою винну і свою хибну жадобу контролю. Але все ж їх охороняє все те ж м'ясо, яке вбивається складнувато і довго, а від того і нудно. Але все ж гра неперевершена на розкритість і цікавість персонажів.

Гра проходилася, як то кажуть, на одному подиху. Тому мене не дуже бентежила та одноманітність. Її повністю собою закривала чудова атмосфера і стилістика гри. Ніхто не міг не помітити різницю між Акрою і  Ієрусалимом. Чому не могли? Бо вона дуже різка, але не викликає збентеження, просто сильніше привертає увагу. В Акрі, де вирує епідемія чуми все темне- темне. Обідрані та бідні люди ходять по вулицях, як зомбі. За мурами фортеці, за кілька кроків до воріт лежить купа трупів людей, павших під час чуми. Сторожа прислухається до кожного шороху і до кожного підозрілого руху, тому надто не жартуйте. Інша справа - Ієрусалим. Тут палаюче сонце осяює вузькі вулички торгового міста. Купці конкурують за кількість покупців. Сторожа плавно за цим наглядає. Місто сповнене життя. Існує ще декілька міст, котрі є щось посереднім між цими контрастними містами. Всі, без винятку, міста поділені на райони. Тут працює одна для всіх міст система. Багаті, посередні та бідні райони. Все як і зазвичай, але в бідному районі багато жебраків, про котрих я вже згадував.

Паралельно цікаво грати і за Дезмонда, котрий вже в 2012 році( в нашому? *_*) має свої проблеми... Стосунки з Люсі, працівником компанії Абстерго Індастріз, котра і викрала Дезмонда Майлза. Навіщо одній із найвпливовіших, і популярніших компанії Америки, котра займається генетичними дослідами викрадати звичайного бармена? Та саме тому, що Дезмонд є прямим потомком Альтаіра. Ось на всьому цьому і завязка. Гра вражає стрімким і цікавим розвитком сюжету, а також несподіваною, як на мене, кінцівкою...

5 із 5. - моє рішення.

ПС: Сподобалося? Став 5 зірок, залишай коментар із : порадами, критикою, похвалою , матами( а ось цього не треба)!