Огляд MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OС

Байка про дрижаки

Мороз, не раз нас рятував. І не лише тому, що ми “рубали лебедя”. А й тому, що прохолодні сплески крижаної водиці спиняли впавшого у священну лють школярика, якому не вдавалося закрякати довгоочікувану грульку. Після охолодження, школярик починав думати ретельніше і доходив своєю раціональною лівою півкулею, що замість морочитися з кряком, краще оформити ліцензію на улюблену гру, заплативши тяжко заощаджені на булочках гривні. Ось так і з відеокартами. Тільки-но вони нагріваються, їм на порятунок поспішають системи охолодження. І чим потужніші ці системи, тим красивіша у тебе картинка, без ризику спалити відеокарту. І коли нам на огляд надійшла MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC, ми відчули не лише поважну масу плати, а й приємну прохолоду металевого кожуха кулера, що навіювала впевненість у надійності цієї відеокарти.

Під пильними баньками

Під відкидною кришкою пістрявої заводської упаковки, окрім самої відеокарти, ми виявили також макулатурні інструкції для користувача, перехідник DVI/D-Sub, перехідник mini-DisplayPort/DisplayPort, два перехідники живлення з двох molex 4-pin на PCI-E 6-pin, місток CrossFire і диск із програмним забезпеченням.

Як вже згадувалося, відеокарта MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC виявилася важкою і металево холодною завдяки масивній і доволі потужній системі охолодження. На відміну від референсної моделі Radeon HD 7950, тут використовується два вентилятори замість одного.

Але це не всі переваги системи охолодження Twin Frozr III від MSI, яку компанія застосовує також у кількох інших своїх моделях відеокарт. До складу Twin Frozr III входить масивний радіатор, 5 мідних нікельованих трубок (2 по 8 мм і 3 по 6 мм), що відводять тепло від головного процесора і два вентилятори діаметром 8 см зі спеціально розробленими лопатями Propeller Blade, які видають шуму значно менше за відповідні аналоги інших виробників. Кріпиться усе це до плати чотирма болтиками і при потребі легко усувається для заміни чи ремонту.

А під системою охолодження затишно примостилася чорна-причорна алюмінієва пластина, яка прикриває чіпи пам'яті і підсистему живлення. Ця пластинка не лише охолоджує елементи, які прикриває, а й виконує роль ребра жорсткості, оскільки прикріплена до корпуса і не дає відеокарті прогинатися з часом. Таким чином виключається поломки у майбутньому через відвалювання GPU. Оце відвалювання чіпа трапляється через те, що плата прогинається від перегрівання і у графічного чіпа відходять контакти на місці пайки. А у MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC таке не трапиться завдяки чорній-причорній пластинці.

По зовнішньому периметру залізяки було помічено кілька виходів і входів. На передній панелі - виходи DVI-I, HDMI і 2 порти Mini Display. З зовнішнього боку два входи для додактвого живлення і контакти для зв’язку із додатковою відеокартою. А з внутрішнього боку - стандартний інтерфей PCI Express. Нічого надприродного.

Погнали, мала!

Встановлення відеокарти на тестовий стенд відбулося безболісно і недовготривало. У зв’язці із драйвером і Catalyst Control Center встановилася також програмулька для моніторингу і оверклокинґу MSI Afterburner.

Одразу після встановлення і якийсь час у режимі простою, тепература ГП не опускалася нижче 34°С. Вентилятори вдавали із себе Герасима, тобто німакували. При чому герасимівкою відеокарта спілкувалася із приміщенням навіть під час максимального навантаження тестовими іграми і бенчмарками. І лише при максимальному розгоні в умовах нашого тестового стенду починалося не надто мелодійне але доволі тихеньке подзявкування, що виправдовувало приріст потужності після розгону майже на 10%. Після усіх тестів, нам не вдалося розкочегарти відеокарту більше, ніж на 66°С, тож грітися взимку доведеться традиційним методом - чаєм і віджиманнями.

Хоч плату відеокарти надруковано ідентично до референсної моделі, все ж не слід забувати, що при створенні MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC використовувалися компоненти військового класу Military Class III, що дозволило збільшити частоти ГП і пам’яті відеокарти на підвищити її стабільність і витривалість під час розгону. До слова, оце маркування Military Class III - не вигадки компанії MSI для заохочення довірливих покупців придбавати їхню продукцію. Це маркування було отримано  після сертифікації згідно зі стандартом Міністерства Оборони США під номером MIL-STD-810G, тобто це справді компоненти військового класу, яким довіряють найзатятіші миротворці планети.

За поведінкою відеокарти ми спостерігали через штатну програму MSI Afterburner. Через неї здійснювався і тестовий розгін, правда без збільшення вольтажу ГП. Застосунок неймовірно зручний та простий. Є всього кілька бігунків, які ми соваємо для збільшення чи зменшення частоти ГП, пам’яті чи вольтажу ядра.

А додатковими смаколиками на закуску до нашого піддослідного виявилися технологія AMD Eyefinity Technology, завдяки якій можна підключити кілька моніторів і насолоджуватися панорамним баченням, а також технологія AMD CrossFire, завдяки якій можна встановити у системник кілька відеокарт і зв’язати їх містком, що дасть відчутний приріст графічної продуктивності.

Не тестом єдиним...

У тестах, відеокарта MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC показала відповідний до ціни результат із невеличким перевищенням його. Ми помордували залізяку у 3DMark 11, промацали її властивості у іграх Metro 2033, Hard Reset, Dirt 3 і залишилися задоволені. Справді, при середній ціні 3000 грн., ми отримали дуже пристойний результат. Можеш пересвідчитися, зазирнувши у наші порівняльні діаграми.

Із того всього маємо:

MSI R7950 Twin Frozr 3GD5/OC виявилася найкращою пропозицією компанії MSI на базі молодшої версії GPU Tahiti. Нічого не змінивши у структурі плати, в порівнянні з референсною моделлю, автори цієї відеокарти приладнали до неї потужнішу і тихішу систему охолодження, збільшили базові частоти і фізичну витривалість плати. Чудово підійде поціновувачам вищої за середню якості картинки. Зважаючи на те, що ціна відяхи доволі помірна, PlayUA рекомендує.

P. S. Відеокарту для огляду, про що не тяжко було здогадатися, надала компанія “MSI Україна”, яка підтримує портал PlayUA, бо він кльоский!

Автор огляду: Олекса snovyda Мельник