Так склалося, що ми живемо у суспільстві, яке в переважній своїй більшості не найкраще ставить ся до такого явища, як "геймерство", вбачаючи в ньому якісь негативні якості, дитячість, залежність і марну трату часу. Вони просто не розуміють, що геймери знаходять в цих іграх, і чому проводять за ними час. Ну, спробую дати відповідь на ці питання, виходячи з своїх певних міркувань , досліджень та матеріалів, які траплялися мені на очі. Отже, ділюся розумами на тему: “чому ми бавимося в комп’ютерні ігри”.

1) Як нам ще дядечко Фрейд розказав, є в нас така штука як підсвідомість. І як вже говорять після нього "свідомість думає, а підсвідомість керує". Вже є досить багато версій про те, що є основними "китами" підсвідомості, сюди відносили і статевий потяг, і потяг до знищення, і жага грошей, і бажання влади, і багато чого іншого. Серед цього переліку можна знайти і потяг до контролю. Так от, забавки - це місце, де наша підсвідомість має можливість його задовольнити повністю, чи значно більше ніж в реальному житті. Навіть в найпростіших іграх ми маємо повний контроль над тим коли і як грати, чи контроль над персонажем. Ми контролюємо кут камери, під яким ми спостерігаємо за подіями, рухи віртуального героя, вирішуємо жити йому чи ні, та долі інших персонажів, в багатьох випадках впливаємо і контролюємо сюжет, а отже і долю тієї чи іншої розповіді, і т. д. і т.п. Отже ігри дають нам світ, який повністю в нашому розпорядженні, а це в свою чергу задовольняє ту частинку нашої підсвідомості, яка тягнеться до контролю, і як наслідок ми отримуємо від цього задоволення справжню насолоду.

2) Відчуття важливості, самовираження. Як казав інший мудрий дядько, Дейл Карнегі, всі ми хочемо відчувати свою важливість і значущість. Ігри також нам можуть в цьому допомогти. Це простір де ми можемо врятувати принцесу, чи просто красиву дівчинку, допомогти цілому місту чи взагалі врятувати світ, та стати героєм і завдяки цьому відчути яке ми маємо значення для цього ж світу! З іншого боку, в іграх, особливо мережевих та онлайн, часто присутній елемент змагальності. Це нам також дає можливість самовиразитися, адже ми розвиваємося і стаємо кращими за інших. Шутери, стратегії, гонки по мережі та онлайн ігри дарують нам азарт змагання, і в разі перемоги ще й дике задоволення від втирання комусь носа. Дехто навіть стає прикладом та предметом наслідування для інший геймерів. Також мережеві ігри завдяки командній грі дають чудову можливість відчути себе важливим для команди, чи просто допомагати іншим гравцям в місцях де вони самі не справляться, і відчувати їхню вдячність. Саме ці моменти в іграх і допомагають нам самовиразитися, чи відчути свою важливість, а отже знову до них повертатися.

3) Уява. Ну хто з нас не придумував в дитинстві якихсь історій? Хто з нас зараз не мріє? Але крім книжок, і кіно, зараз є ще одна альтернатива, яка дозволяє добре працювати над уявою. Завдяки іграм ми маємо світ, де можемо реалізувати те,про що думаємо, що фантазуємо, реалізувати ті варіанти поведінки, які не можливо випробувати в реальному житті. Навіть якщо це жорстокість чи агресія, вона може знайти свій вихід у цьому світі, і відповідно менше проявлятися в реальному.

4) Естетичне задоволення. Навіщо ходити в картинну галерею? Навіщо слухати музику? Дивитися кіно? Людина здатна відчувати прекрасне, і отримувати від цього задоволення. Ігри така річ, яка поєднує в собі і роботу художника, і композитора, і актора, і сценариста і інших творчих професій. Тому людина яка грає забавку, просто отримує задоволення від результату творчості цих людей. Яскравим прикладом цьому є хоча б конкурс Скріншотів на PlayUa. Також один мій друг грає Скайрім, і зараз є десь 40-вий рівень, але він ще не побачив жодного дракона! Він просто досліджує світ, блукає по ньому, і кайфує від всього що в ньому бачить і чує. (він, між іншим, фотограф).

5) Задоволення від розгадування головоломок і завдань. До естетичного задоволення це, мабуть, не має ніякого відношення, але, має не менше значення. Гравець який стикнувся з труднощами просто радий від того, що він, наприклад, зміг розгадати загадку, а отже, що в нього працює думка, і працює не найгірше. І чим більше часу на розгадування загадок потрачено, тим більше задоволення. По собі можу сказати, що бачачи тортик в кінці “Порталу” я розплився в посмішці від сатисфакції.

6) ВАВ-моменти і фан. Це також тяжко віднести до якоїсь попередньої категорії, але як на мене, це також пояснює наш потяг до ігор. Я досі згадує першу місію «Новітніх Побоїщ», коли корабель перевернувся на бік та почав тонути, і головний герой в цих умовах мав пробігтися по ньому і заскочити у вертоліт. Після цього моменту я поставив гру на паузі і нарешті зміг видихнути. Саме це я і називає ВАВ-моментами. І заради таких моментів я і граю в COD, саме після таких моментів у Left 4 Dead хочеться вийти на балкон, і дихнути свіжим повітрям. Вони потребують повної концентрації, і відповідно допомагають забути про всі інші справи і просто працювати на інстинктах. Особисто мені це приносить задоволення. І звідси випливає наступна причина геймерства.

7) Можливість відволіктися від проблем насушних. Хтось квасить, хтось курить, а хтось гамає. Я в собі помітив, що в моменти особливого напруження, наприклад коли сесія, чи багато роботи навалилося, потяг до забавок значно збільшується. Це один з способів відволіктися, відпочити, і перегрузити мозок, переключити його на інший вид діяльності. Все ж тики, приємно після дня навчання чи роботи вечерком з відключеними мізками, і просто на рефлексах обігнати когось в гонках, чи намолоти тону м’яса з зомбі.

Дякую за увагу! В коментарях чекаю на ваші погляди щодо того, чому ж ми таки граємо.