Привіт читачу,

ось і наставав час Х. Можливо ти і не чекав або не знав але це не має різниці. Адже я дописав і відреагував першу частину свого AARу. Як я казав раніше, стратеги, що зареєстровані на сайтах посвячених стратегіям(інтерварс, венедіа та ціла купа інших) можуть здогадатися про, що зараз буде мова Натискай "читати далі".

Тепер мушу розповісти для більшості з вас, що таке  AAR. Переклад звучить так  AAR - After Action Report, що дослівно можна зрозуміти після дійова розповідь. Якщо бути точним то це розповідь про те, як ти граєш або опис який ведеться під час гри чи після(по пам'яті). Можливо це тупо скажете ви. Можливо, але деяким подобається. Адже це допомагає розвивати творчі здібності та фантазію і це просто цікаво.

Тепер обґрунтую все, що я сказав. Як я казав це розвиває фантазію(деякою мірою) адже AAR ведеться зазвичай по стратегія(серія ігор Total War або стратегії від Парадоксів чи в кінці кінців по Цивілізації але цим не обмежуються). Ви ж грали в хоча би в якісь стретегії? Сподіваюсь, що так. Так ось, ви граєте і в цих іграх ви командуєте великими арміями, завойовуєте всесвіт, плетете інтриги, ведете свою націю до світового панування. І ви помічали, що інколи під час гри вискакували різні іконки які щось пояснювали(скрипти або івент). І зазвичай стратеги, які довго грають починають вживатися в ролі правителів. Це змушує гравця фантазувати, щось додумувати. І гра перетворюється на справжню книгу або щось на кшталт цього. Деякі AAR навіть можна віднести до шедеврів.

Самі AAR поділяються на два види:

1. Цей вид менш літературний. Зазвичай такі AARи  пишуть по іграм від Парадоксів. Адже там глобальна карта, купа країн, дати, числа, цифри, кодиевентиморфіусматриця... Зазвичай в таких AAR більше скриншотів та дат без ніяких літературних подій. Наприклад "1867- Зулуси захопили Пінгвінію". І в цьому дусі. Такі AAR в більшості випадків не цікаві якщо не має літературного додатку.
2. А цей вид на багато цікавіший. Адже більшість гравець додумає сам. Діалоги, думки, дії персонажів. Це вид дуже схожий на перший але більш літературний та оригінальний. Автори інколи використовують мізансцени та інше, не буду перелічувати.

Одже перейдемо до самого AARу. Писав я по грі Mount and Blade Громадянська війна в Росії. Версія гри стара тому є деякі баги. Писав, як міг точніше по мірі моїх теперішніх можливостей, які ще потрібно вдосконалювати.

Перша частина

Тяжкі часи потребують рішучих дій

Не пам’ятаю хто сказав… Можливо навіть я…

Росія розділена громадянською війною на 4 частини втрачає велич, силу й дух Імперії, які здобувалися кров’ю протягом довгих століть. Більшовики, анархісти, «старообрядці» та басурманами. Всі вони хочуть ласий шматок колись величної імперії. Але всьому свій час…

Петро був звичайним сільським хлопчиною, що ріс на півдні України. Мати була звичайною жінкою яка майже все життя провела на полі. Батько був солдатом, яки загинув на фронтах Першої світової. Втратив майже всіх братів та сестер під час червоного терору який проводили більшовики. Спасаючи своє життя від пожежі, який влаштували червоні, він тікає в сусіднє село яке знаходилося неподалеку. Там жили родичі його сім’ї. Це означало, що там можна було переховатися деякий час.

В цілому можна цілком сказати що життя не вдалося. Адже він втратив всю свою сім’ю. Власну землю. Все що його тримало на цьому світі. Але він не впав у відчай а продовжував жити. Тепер його ніщо не могло зупинити ні смерть ні арешти.

Перечекавши декілька днів у знайомих він рушив до міста Нікополя. Там він хотів продати речі які він встиг врятувати під час розбою червоноармійців. З самого ранку він встав і вирішив рушати до міста. Але пішки потрібно було іти декілька годин і це в кращому випадку. Бо по дорозі можна зустріти розбійників та всіляких мародерів.

Оглянувшись навколо в пошуках якогось воза який би міг відвезти його до міста, в сусідньому дворі він побачив коня. І подумавши, що йому нічого втрачати він швидко підбіг до коня, відв’язав його від стійла і чкурнув геть. Ніхто навіть і не замітив зникнення коня відразу але коли люди схаменулися, що сталося було вже пізно.

За годину він під’їхав до Нікополя. На горизонті з’явилася людина на коні одягнена в звичайний чоловічий костюм, на голові мала шапку з хутра, також була вдягнена в рукавиці та чоботи. Зі зброї мав збалансований кинджал, револьвер та штик на гвинтівці «Arsika» яка була зламана і не могла стріляти.

(Петро був на коні і під конем)

В’їхавши до міста він одразу рушив до місцевого кабаку. Адже це місце де можна заробити якихось грошененят чи просто гарно провести час. Пошуки роботи в таверні ніяких результатів не дали. Тому він вирішив піти до місцевого торговця і продати своє останнє майно. Продавши свої речі він отримав 465 динарів(рублів/червінців, в грі вони динари). Що в купі з раніше заробленими грошима він отримав 605 динарів. Досить не маленька сума, хоча і не надто велика щоб можна було тринькати гроші на ліво і на право, як тоді думав Іван. Трохи подумавши і все зваживши він вирішив піти до торговця зброєю.

Зайшовши до магазину Петро був обурений. Адже ціни на зброю були надто завищені, тому герой розвернувся і пішов геть. Настрій до кінця дня був вже визначений. Виїхавши з міста він рушив до Херсона. Там він хотів набрати селян для свого загону. Південна Україна належала державі Гуляй-Поле лідером якої був батько Махно.

(Країна свободи і анархії)

В Херсоні до нього приєдналися 5 селян. Далі Петро роздумував про свої плани на майбутнє . Адже що робити далі він не знав. Хоча мав ідею поїздити по окрузі та половити невеликі групи бандитів.

На ранок він зі своїм загоном виїхав з Херсона і патрулював у його околицях та околиці Нікополя. Під час патрулювання вони заїхали до села Дієвка. Там він прийняв ще трьох чоловік до своєї невеличкої армії селян. Було вже їх дев’ять якщо взяти до уваги що Петро на коні, то у невеликої шайки волоцюг не було шансів.

(Бреки)

Патрулюючи вони наткнулися на загін абреків. Вони мали 9 чоловік в своєму загоні. Тому по чисельності сили були рівні. Почалася сутичка. На початку перевіс сил був на стороні бандитів але деякими втратами загін героя зміг отримати перемогу. Зі сторони героя вбито було двоє людей і поранено теж двоє. У бандитів було більші жертви. Шість вбитих і троє поранених.

В трофеї вони отримали декілька гвинтівок, патрони та одяг бандитів. Петро надягнув черкеську форму і взяв собі патронів до револьвера.

(Нова уніформа)

Щоб відновити свої сили вони поїхали до села Горлівка для того щоби зібрати там добровольців для свого загону. Потім заїхавши на ніч до Нікополю він вирішив зайти до місцевого командира та попитати про якесь завдання. В той день головою Нікополя був Олександр Чубенко яки служив у державі Гуляй-Поле. Він доручив Петру знайти одного злочинця. Той погодився без всяких сумнівів. Він не знав що той злочинець такого зробив та і йому не було дуже цікаво. Головне виконати поручення.

На ранок вони виїхали шукати цього злочинця. За деякою інформацією він переховувався в селі Горлівка. Тому Петро зі своїм загоном рушив до того села. Ще в його планах було взяти собі декількох добровольців з того села де переховувався злочинець.

Бігаючи по селу та розпитуючи місцевих про злочинця він нічого не дізнався. Але раптом він побачив знервовану людину. Під’їхавши до неї з метою запитати чи все гаразд та взялася за свій меч. Петро згадавши опис злочинця зрозумів, що це був він. Злочинець не встигнувши витягнути свою шаблю з піхви, отримав декілька куль в лоба. Не доїхавши навіть до окраїн села, до нього підбіг староста села і попросив допомоги.

(Знервована людини)

Допомога полягала в тому, що би навчити селян битися. Староста розповів що їх вже декілька разів грабували бандити. І ніхто не може дати їм відпір. Допомоги від командира(лорда) якому належало село марно, тому що йому байдуже на власних підданих. А селяни просто не вміють битися.

Петро послухав селян, зваживши всі за і проти й погодився, за це селяни обіцяли їм винагороду. Це давало набагато більший стимул. Тому герой не гаючи часу починає тренирувати селян. Після декількох днів посилених тренирувань на обрії з’явилася шайка бандитів.

Петро не довго думаючи, віддав наказ готуватися до бою. Бій відбувався вночі в сільській місцевості. Бій відбувався вночі. Рятувало ситуацію те що в селі біля деяких домівок горіли свічки чи факела. Загін бандитів був більший за загін Петра але на стороні героя була підмога у вигляді селян. Також бандити були краще озброєні за селян. Але все одно перевіс був на стороні героя.

(Нічна битва)

Бій закінчився під ранній світанок. На диво але селяни втратили лише трьох своїх побратимів. В той час як шайка абреків втратила одинадцять людей а поранено було шість бандитів.

За допомогу Петра, селяни йому дали мед, хутро, пшеницю й сіль. Наступного вечора зайшовши до села за новобранцями на нього чекала засада. Хто її організував не відомо бо її двоє її виконавців були вбиті на місці.

По дорозі до Нікополя. Петро натрапив на дезертирів від яких він не зміг втекти. Адже це були гарно озброєні та професійні солдати. Герой розумів що шанси мізерні. Купка новобранців проти загону досвідчених воїнів.

Почався бій. Петро проводячи зі своїми кавалеристами атаку, отримав важке поранення та знепритомнів. Декілька його товаришів робили спроби щоб забрати тіло.

ПіСі: це тільки початок, в майбутньому ще виходитимуть інші частин можливо раз в тиждень якщо повезе. І це ще не кінець адже це тільки початок операції "повернення ситха". Адже в мене є ще декілька проектів. А зараз чекаю критики.