Що потрібно душі українця від шутера? Екшн яскравий, картинка якісна, гармати великі та вибухи гучні. І воно тут є.

До вашої уваги коктейль з такими складовими, як «Дезматч», «Командний дезматч», «Схопи прапор», «Подвійна домінація» (Me gusta), «Останній герой», «Штурм», «Наступ», «Біг з бомбою», «Контроль території» (з танками і шльон літаками), а в якості вишеньок – «Мутант» і «Вторгнення». Сюжет кампанії – участь в цьому турнірі – в міру нудний. Зате її проходження навчит вас основам ринкових відносин – адже Ви капітан команди, що працює за гроші. До того ж, періодично камрадів треба лікувати і відвойовувати у конкурентів. Непоганий аргумент прогуляти лекцію з менеджменту.

Та головне – це мультиплеєр. Особливо цікаві для цього режими «Штурм», «Вторгнення» і «Біг з бомбою».

Завдяки «Штурму» ви і в космос відправитесь, і гоп-стоп ядерним ракетам влаштуєте, і на завод роботів зайдете. Кожна місія має ряд цілей, все облаштовано якісно і з помпою. Насиченість і драматизм – тут це присутнє.

«Вторгнення» дасть прояв вашому внутрішньому Наполеону – адже не так легко вибудувати ланцюжок контрольних реакторів до ворожої бази. Та ще й з технікою, та ще на відкритому просторі. Тут ви навчитесь працювати в команді – одинакам типу Джона Уейна тут не місце.

"Біг з бомбою" відрізняється від регбі, та суть одна - забити гол супротивнику. Маленька особливість: гравець, що схопив кулю, втрачає можливість стріляти з усіх видів зброї і користуватися телепортацією (це теж тут є), але отримує регенерацію здоров'я. Зізнаюсь – брутальнішого футболу не бачив!

Арсенал потішить душу всякого українця – тут є такі милі кулемети і ракетниці, дробовики і гвинтівки, навіть тактичні ядерні заряди, бойові супутники та індивідуальний виклик бомбардувальника.

Ще одна особливість – адреналін. Поступово озвірівши, ви можете прокачати свої уміння – силу, швидкість, регенерацію, видимість, зміну розмірів чи камуфляж.

Боти теж достойні – хоч інколи теж починають махлювати і проявляють прямо-таки вміння Чака Норріса.

Графіка задовільнить ваші зорові рецептори. Тисячі полігонів, море текстур і міріади джерел світла перетворюють деякі з рівнів UT 2004 у витвори цифрового мистецтва. Тут є і якісні закриті рівні, і чарівні простори в стилі «Аватара».

Деталізація трохи підводить – якщо зупинитись і почати роздивлятись ці пейзажі, то можна легко помітити схалтурену траву. Але спецефекти все рятують. Та й персонажі – від найманців і космічних десантників до зеків-мутантів і садо-мазо-клоунів – кожен знайде своє.

Але яким же треба бути "CENSORED" щоб зупинятись у UT 2004! Бий і біжи, стріляй і біжи, схопи гвинтівку, розряди в того космічного технопанка, вмирай злісно і злісно забивай. Потрібно бачити, як підкошений пострілом зенітної гармати ворог складається навпіл, махає кінцівками, пролітає декілька метрів і з гучним ХРУСКОТОМ зламаних кісток падає на землю, вигинаючись, немов лялька. Видовище діє посильніше плям крові на стінах і фонтани, що супроводжують деінсталяцію кінцівок. Трупи котяться по схилах, сповзають по стінах і навіть висять на лозинах…Ой, щось я відволікся.

Екшн з таким драйвом, що не встигаєш навіть здивуватись раптовому хедшоту, що робить з твоєї голови хачапурі.

Для геймера, якому треба випустити пар в кінці робочого тижня і всіх ботів назвати імям начальника – те що треба.

А скільки «хайтек» штучок є у мультиплеєрі! Підтримка голосового зв'язку для спілкування з гравцями-людьми і можливість віддавати вербальні накази ботам, вбудована технологія "text-to-speech", що перетворює в мову текстову балаканину (особливо цікаво використовувати лайку), зручний OGG-плеер - там є що послухати, композитор свій гонорар відпрацював. Крім того, сервер обліку статистики, програмний рендеринг Pixomatic для власників ноутбуків з потужними процесорами, але слабкими відеокартами. І поверх усього цього - відполірований до блиску мережевий код. Що може бути краще на 2004 рік?

Звичайно, можна сказати, що гра стара як світ, можна плюнути в неї. А плювок відскочить від лакованої поверхні класики і вцілить у голову вандала, а десь на задньому фоні прозвучить «Dominate!». Це справжня віртуально-брутальна класика.

Епілог.

Мене в свій час гра мотивувала на розвиток свого тіла – заздрив скінам Брока чи Мальколма. Тож, мої біцепси, вашому народженню завдячую одному з кращих sci-fi шутерів минулого десятиліття.