Кожен відвідувач порталу PlayUA грав у відеоігри, і практично кожен ставав перед важливим вибором... на якому ж рівні грати. За стандартом нам дають коштувати 3-4 рівні складності : Легко(Easy), Нормально(Normal\Medium), Складно(Hard), Дуже складно(Very Hard\Hardcore). Як не дивно, але від цього вибору залежить скільки буде спалено нервових клітин протягом гри. Але якщо, справді, порівнювати життя із грою, то на якому рівні ми граємо, на якому рівні  грають інші. Я поділив спільноту на так-звані "класи\касти", і хто на якому рівні грає в свою гру, своє життя. Отож почнемо...

На "Легкому рівні" грають політики, олігархи та просто люди із повними кишенями грошей. Вони нічим не переймаються, а гроші їм всеодно капають то скарбнички. У людей з такими статками є особи(раби), які все виконують за них, вирішують проблеми, платять податки і тд. Таких людей не посадять до в`язниці, їх працівники ДАІ не зупинять на дорозі, тому що вони переважно літають на приватних літаках.  Вони грають на легкому рівні, просто хочуть пошвидше, і з миром пройти гру - без інцедентів.

На "нормальному" рівні складності грають більшість людей. В цих ґеймерів спокійне життя. Любляча сім`я, гарна робота, нормальне навчання, незначні проблеми, на фоні цього, тільки підбадборюють життя. Їх не переслідують бандити, вони не члени мафіозної сім`ї, не жили в Прип`яті, не були ліквідаторами на ЧАЕС. Їм байдуже те що відбувається в політиці міста чи країни, ці люди просто пливуть за течією.

На "важкому" рівні грають люди, яким можна поспівчувати. Для цих людей життя далеко не гра, це боротьба... боротьба за виживання. Це бідняки, інваліди, політ-в`язні, і тд. Яхній сенс життя - боротись. Боротись за змогу перейти на нормальний рівень складності, жити спокійно і ні прощо не торбуватись.

На "найваєчому рівні" грають особливі люди, не такі, як всі. Це вояки, які воюють, революціонери, екстремали. Вони думають інакше, мають свою-власну точку зору і готові її відстоювати. Вони гордо можуть сказати те в чому бояться признатися інші. Завжди говорять правду, прямо в очі. Їхнє життя висить на волосині і їм це подобається, вони роблять те, що вважають за потрібне, роблять те, що бояться зробити інші. Їх не сприймають "нормальні люди" тому, що вони не такі, як вони.

Яскравий приклад цього є хіміки середньовіччя. За те що ми робимо на уроках хімії, в середньовічній Німеччині та Англії спалювали людей і звинувачували у чаклунстві, називаючи відьмами. Вони творили історію. Всі вони боролись за те,  щоб їх визнали, вони йшли в супереч системі контролю. Це і Леонардо да Вінчі, який ішов у супереч законам тогочасної фізики, це і Галілей і хіміки, які йшли в супереч міфічним законам церкви, це і вояки УПА, які йшли в супереч комунізму та поневоленню нашої неньки. Всі ці люди думають інакше - креативніше.

Ввесь цей блоґ не про характер людей, які обирають певний рівень складності у грі, а про те, який у них рівень складності в житті.