Незвичний погляд на модернізацію свого персонального улюбленця

В житті кожного ПК-геймера рано чи пізно настає такий момент, коли йому доводиться визнати – що його модне й наворочене залізо вже давно не модне та й навороти вже не ті.  І вражаючі графікою та спецефктами Crysis 2, COD MW 3 та інші Бателфілди відмовляються працювати на старенькому залізі, яке аж скрипить від натуги намагаючись потягнути всю цю красу.

Звісно, геймеру нікуди подітись – потрібно відкладати тяжко зароблені грошики на апгрейд свого девайса.(єхидний сміх консольників). Що ж робити, поки в заначці накопичуються далеко не умовні одиниці на новенький процесор чи надпотужну відеокарту? Тут існує кілька варіантів:

а) проходити з закритими очима Mass Effect, Assassins’ Creed, COD MW (потрібне – підкресліть);

б) забути про комп і нарешті здати сесію (що, в принципі, корисно);

в) відкрити для себе старі, культові ігри, які стали класикою та спробувати нові ігрові жанри, в яких графічні принади не стоять на першому місці (варіант для справжніх геймерів).

Дійсно, за гучними рекламними кампаніями мегаблокбастерів ігрова спільнота часто  залишає поза увагою або недооцінює дуже цікаві та оригінальні проекти,  такі  як Machinarium, World of Goo, Trine, Plants vs Zombie ... Звичайно, дехто може сказати, що певна рядових геймерів байдужість до цих ігор залежить від того, що самі жанри до яких вони належать не можуть змагатися з популярністю тих самих  шутерів, екшенів та RPG і частка правди в цьому буде. Не кожен прихильник FPS, який щойно рятував рідну неньку Америку від  російських загарбників, захоче допомагати маленькому роботу Йозефу ( в якого навіть мінігана чи бодай ракетниці немає)  врятувати свою подругу  в Machinarium. А дарма – за казуальною графікою ховається неординарний геймплей, який сприймається втомленим і збайдужілим до рік крові мозком, як ковток свіжого повітря.

Сучасні адепти  мишки та клавіатури також незаслужено недооцінюють  старі ігри, що стали класикою і нащадки яких, виходять зараз із трійками, п’ятірками чи дванадцятками в назвах. Налякані кострубатою графікою, гравці проходять повз хітові ігри, які свого часу, були першопрохідцями в  жанрі  або вносили елементи , що ставали справжнім відкриттям – Fallout з його пост апокаліптичним світом, похмурий Diablo з купами монстрів і луту, заворожливий  своїми slow-mo перестрілками й гнітючим сюжетом Max Paynе, Jade Empire з оригінальною бойовою системою й багато інших.

Напрошується цікавий висновок: титани ігрової індустрії випускаючи свої проекти з захмарними вимогами, роблять послугу не лише виробникам комп’ютерного начиння, а й самим геймерам даючи  змогу останнім насолодитися нетривіальними  й класичними іграми.

Від автора. Звісно, не всім припаде до душі варіант в). Багато хто (особливо представники виду Homo schkolotus) не захочуть  витрачати свій час на якісь «казуалки» чи «допотопні»  гейми. Проте, маю надію, що прочитавши цю статтю, хтось таки зверне на них увагу й отримає таке ж задоволення  як і я.

Олександр "Sancho-Panda" Кузьменко