Вітаю! Мене звуть Андрій ( Merecive)! Певно, якщо ви слідкуєте за блоґами, то і так мене знаєте. Про що я хотів би сьогодні поговорити? Вже як з місяць, я придбав книгу Сновиди ( голос нашого порталу, якщо хто не знає). Так, він ще й письменник. І я вирішив написати про свої враження від книги.

Я зі Сновидою був знайомий ще до відкриття блоґів. Скажемо так, це були часи, коли кількість відвідувачів плавно- плавнісінько доходила до 500 голів. Згодом, я задавав багато питань, як і йому, так і редакції в цілому. Це допомогло мені зблизитися зі Сновидою. Згодом, Олекса випустив книгу, під назвою :" Сновида у пошуках журби"...

Оскільки я тісно спілкувався( і зараз спілкуюся) з Олексою, то я мав гарну можливість роздивитися зміст книги, послухати думку автора, а також всі життєві історії, пов'язані з цією книгою...та не тільки. Згодом, особисто вирішивши, я купив книгу, Батьки в свою чергу було на сторожі , і не знали чого чекати, тому мені було важко вирішитися.

І ось через 3-4 дні після того, як я заплатив, а Сновида відправив, книга прийшла. Така білосніжна... з однієї сторони охайно оформлена, а з іншої невдало обрубана на канцелярському станку. Оформлення достойне. Білосніжна ззовні. А ось всередині на сніжний сторінках чорними буквами, невідомого мені, але гарного шрифту видніються оповідання. Все це прикрашене ілюстраціями на замовлення( принаймні я так думаю) в незвичайному стилі. присутня і анотація, і опис, і слово автора. Все зроблене достойно.Але ж це тільки обгортка, а нас цікавить зміст...

Детально розглянувши книгу, я почав читати. Книга складається із 27 оповідань( краще сказати творів, бо я не вмію правильно на жанри ділити) . Хоча ні, це ж збірка оповідань. Так от, всі ці оповіданнячка не зв'язані між собою, а подають лише коротенькі історії(від 1 до 15 сторінок), з зовсім новими персонажами: протагоністом, антагоністами та другорядними персонажами.

Хочеться сказати, що я, особисто я, не дуже полюбляю містику, в стилі якої написана, майже, половина творів. Чому? Бо у всьому треба шукати зв'язок із реальністю, протиставляти проблеми іншого, видуманого світу, із проблемами нашого. Але на щастя, містика тут , хоч і займає в деяких творах головну роль, але її легко приставити до нашого світу.

Важливою складовою впорядкування творів, я вважаю те, що вони впорядковані хронологічно, а точніше від найперший до останніх.  Тобто десь від 17 років до 23 років. І цей творчий підйом відчувається. Найперші тексти були повні містики, але легко сприймалися і я з них витяг усе, що міг. Натомість останні сприймаються без особливих труднощів. Але, як я вже написав, чим далі - тим краще.

Особливо, хочу підкреслити те, що твори дуже легко читаються. Не можу сказати ,що на одному диханні, бо через кожні 2-5 сторінок закінчувався новий твір і дихання переводилося.Але читати приємно і цікаво. Кожне словечко підібране, кожна фразочка заточена, кожне речення закінчене. Іноді можуть зустрітися друкарські помилки, такі як : неправильна буква, поставлене у Н.В( Називний відмінок) слово, де воно повинно бути не таким. З контексту не вибиваєшся, бо усі тісно зв'язано.

Також важливою складовою є емоційність. Я хоч і сентиментальна людина, але і думаю, що будь- який сильний чоловяґа так же поплакався б, як і я. Найбільш емоційним твором є -  "Колискова". Це визнає і сам автор. Декілька творів насправді викликають чоловічі сльози.

В цьому аспекті Сновида постарався, хоча трохи бентежить, що коли він писав, то не завжди був тверезий. Але це нічого не пояснює, бо я можу цитувати слова Олекси про це :
"У творчості воно жодним чином не допомагало і не вір тим невдахам, які кажуть, що алкоголь чи наркотики допомагають митцеві відшукати музу, це просто руйнує особистість." А як пораду, можна цитувати це :
"А от кава, спорт, живе спілкування, подорожі, екстремальний досвід - це те, що наповнює людину і спонукає до творчості."

Також, якщо хто дивився відео від Івана Залізняка, то там нічого конкретного немає, але я перед тим, як придбати книгу, спитався в нього його думки про книгу. На те він мені відповів, що бла-бла-бла, і вона - жорстока. Я подумав :" Ну, то вже на смак". Але прочитавши всі ці твори, хоча сказати, що хоч мене і не нудило, але я трохи напружився від такої кількості крові, кишок, мізків, кісток, шкіри...бр-р-р...Найжорстокішим я визнаю твір - "Темний як ангел".

Щодо еротики, то вже за анотацією від Олекси, я подумав що це якийсь еротичний роман. Самі оцініть:

«Удар двох душ. Лобове зіткнення двох безтілесних часточок. Спалах
пристрасті, шалена оргія, якої не знав жоден із світів. І все це ми бачили
у очах одне одного. А потім, долаючи себе, я ледь торкнувся кінчиків її
пальців.»
«Сновида у пошуках журби» - це збірка оповідань, об’єднаних проти-ставленням маленької людини чомусь великому та проблемою взаємо-відносин  батька  і  сина.  Містика,  фантастика,  фентезі,  постапокаліпсис,
драма, соціальна та лірична, гумор, цинічність, абсурд, біль, жах, нена-висть, кохання, радість та багато інших жанрів і емоцій переплелися на
сторінках цього видання.»

Ну схоже ж на роман чи еротику, так? Я писав Олексі, що не дуже вдала анотація? Але ж ми не купуємо книгу, заради анотації? Але може скластися хибна думка про книгу. Але книга вже надрукована, і що це за мізерний мінус такий? Ґа?

Насправді ж все виглядає інакше. Твори більш про життя, про сім'ю, родину. Точніше опис життя людей будь- якого віку: про грудних дітей, про підлітків, про молодиків, про людей похилого віку. Романтичні чи еротичні сцени, якщо і є, то це десь абзац із всього твору. Але...вони захоплюють...

Взагалі, книга захоплює і заставляє замислитись над багатьма проблемами : вадами людини ,суспільства, держави, світу, про сенс життя людини, про наслідки діянь людини, тощо. Це не філософська книга, але все ж дуже багата на питання, на які варто відповісти.

У книзі присутній і постапокаліпсис, і ґумор, драма...все, як автор і обіцяв. Шкода тільки те, що багато історій закінчують не, нашим серцям приємним,  Happy - ендом, а трагічним кінцем. На то і є своя причина...

Взагалі, якщо задуматися, то це просто шедевр. Ну, якщо і не шедевр( а це і не шедевр), то хоча б гідний рівень по написанню книг. А взагалі роблю Сновиді низький поклін, а особливо...його фантазії і мозку, котрий так мислить...Розумієте, ця збірка складається із таких оповідань, які описують різні- різні ситуації. Будь- то життя пияки, будівельника, солдата, журналіста, селянина, жителя міста, закоханого, якогось вбивці.. да хоч янгола! І все це - видумане!

І все моє дивування викликане тим, що, як пише автор у своєму "Слові від автора":

"Біль, страх, ненависть, відчай – це те, що змусило мене писати. Кохання, надія, щирість і віра – це те, що зупинило мене від реалізації мого химерного світу. Хоча дещо справдилося і в цьому не було нічого страшного.

Моя найбільша проблема – нездатність бачити і розуміти елементарних речей. Тому я часто шукаю складні рішення до простих задач і не помічаю чогось справді значущого. А ще я часто не розумію того, що говорю (дехто називає це «говорю, що думаю»), і це мені шкодить.

Ця книга – подорож коридорами моєї підсвідомості, де можна зустрітися зі своїми мріями, страхами і розчаруваннями. В моєму житті не трапилося серйозних потрясінь, я, здебільшого, створював їх сам, тому така назва: «Сновида у пошуках журби».

Читайте, плачте і смійтеся. "

Можна підвести підсумки із прочитаного і назвати найкращі твори. Найкращими я визнаю : "Той хто пише, дихає собою", "Метаморфоза"," Правда", "Колискова" , "Не моли за мене", "Корчма", "Стіна", " Він їхав додому", " Я", " Автоматони", " Театр", "Загибель останнього світу", " Безголові", " Часокіл", "'Інтерв'ю", "Зворотній лік", "Нескінченне свято", "Сповідь графомана ,або янголські турботи".

Із них я ще виділю найкращих, це :

"Колискова" -  найкращий  та найніжніший з усіх творів, який викликав у мене сльози...перше місце;

"Безголові"- чудовий твір, як відповідь на всім нам відому фразу :" А голову ти дома не забув?"

"Інтерв'ю" - видуманий світ, який дає змогу поставити себе на місце людської меншини і зрозуміти, що всі ми люди. Дуже підійде одна мудра фраза :" Хочеш відчути біль ворога? Постав себе на його місце!"

"Зворотній лік" - показує, наскільки ми грубі, слабкі духом та дріб'язкові

"Нескінченне свято" - показує "рай" - з іншої сторони. Рай на Землі?

"Сповідь графомана ,або янголські турботи" - дві паралельні історії, тісно зв'язані між собою. Показують проблематику відношення батька і сина, та паралельно становлення людини.

В кінченому рахунку скажу, що я зовсім не жалкую про те, що придбав цю книгу. Вона мені дала, скажемо так "їжу для розмірковування". Дала над чим подумати, і злегка при-відкрила очі.

На цьому все. Сподіваюся, що вам було цікаво читати. Залишайте свої коментарі. Голосуйте. Хто прочитав книгу -  пишіть, критикуйте, погоджуйтесь, засуджуйте.

PS: Сайт Сновиди, де можна придбати книгу - snovyda.com.ua