Привіт усім! Сьогодні я хочу розповісти чому з усіх "Стародавніх сувоїв" мені припав саме Моровінд.

Почнімо з того, що гра вийшла у 2002 році. Bethesda Softworks перестрибнули на декілька років уперед. У ті роки настільки масштабних і гарних ігор не було взагалі. Але про це згодом.

Мене дивує графіка. Гра вимагає 32мб відео-пам'яті, але з цих 32мб висмоктали усе. Можливо персонажі та деяка зброя з обладунками створені неякісно або негарно, але вода і небо створені бездоганно. Я досьогодення ще не бачив гри з такою водою та небом. Інколи коли я граю у Моровінд, я просто зупиняюсь на хвилинку і дивлюсь нагору, насолоджуючись красою та різноманіттям кольорів.

Мене дивує світ. Була розроблена не просто гра, був створений світ, що мав свою архітектуру, культуру, релігію, філософію. Натискаючи на ярлик з грою я не грав, я виходив з квартири і мандрував чарівним світом Моровінду.

Мене дивує музика. Коли я грав мої вуха, були вдячні за подібну насолоду. Музику важко описувати словами, але не було жодного разу, щоб я грав і був роздратований. Звуки природи і композиціїї розріджували напругу.

Мене дивує його велич. Величезний простір, де кожен куточок можливо і був схожий зовнішньо, але не атмосферно. Наприклад: місто Вівек - це старе і величне місто, біблиотеки якого наповнені історією та мудрістю, повітряна тюрма наказує затамувати подих, а палац лорда змушує пасти на коліна. Містечко Сейданин, настільки маленьке, що всі знають один одного, стражів там небагато, бо немає від кого захищати, маленький генделик є порятунком від нудності самого містечка.

Це лише крихта з того, що мене дивує у The Elder Scrolls III: Morrowind. Але я гадаю цього достатньо, щоб ви і самі поринули у незбагненний, величний, страшний і водночас прекрасний Моровінд.