Нещодавно у світі розпочалася глобальна боротьба з піратством. У різних країнах розглядаються законопроекти спрямовані на боротьбу з розповсюдженням неліцензійного контенту. До списку активних «борців» долучилися і українські державні органи, зокрема МВС України, чиї слідчі, слідчих відділів певних управлінь , не маючи законодавчої ініціативи, вирішили боротися з піратством своїми методами. Гарний тому приклад - спроба закриття файлообмінника EX.UA через скаргу від якоїсь транснаціональної корпорації.

І як завжди, інтереси власних громадян державу цікавлять в останню чергу. Захищати авторське право – це справа добра, особливо вітчизняних правовласників. Тим паче, у правовій державі (а саме такою ми хочемо її позиціонувати). Що таке правова держава і чим вона відрізняється від «держави закону»? Відповідь дуже проста. Право - це насамперед справедливість, а отже правова держава - це справедлива держава. Держава, де працють справедливі закони. А чи є справедливим той факт, що звичайний пересічний українець має сплачувати відсотково у рази більшу частину доходів на оплату контенту ніж, наприклад, американець? А відповідь на це запитання зазвичай і спонукаює наших людей до використання піратської продукції.

Тепер ближче до теми... В Україні середня заробітна платня дорівнює зараз приблизно 2 800 грн. ($350), у США – 32 250 грн. ($4000), співвідношення доходів 1 до 11,5. Наприклад, у нас один Blu-ray Disc коштує 100-150 грн. Постає питання: чи багато мешканців США купували б Blu-ray Disc за цінами, які пропорційно відповідають українським "ціна/доходи" - 125 * 11,5 = 1 450 грн. ($180)? Думаю відповідь очевидна...Так чому ми маємо останнє віддавати за контент?

Коли правовласникам вигідно, вони намагаються ціни змінити, підвищити їх. Наприклад, у Європі намагаються продавати свою продукцію, яка коштує в США 100 долларів за ту ж кількість грошових одиниць, але вже євро, тобто за 100 євро що на 25% більше, а як йде про зменшення ціни так усе, говорять що це вже збитки.

Якщо правовласники не хочуть продавати свій контент за "цінами в США зменшиними в 11,5 разів", або хочаб за кількість одиниць доларів США але вже у гривнях, чому ми маємо їх розуміти та купувати продукцію, а не завантажувати її задарма? Купівля це - в першу чергу суспільні відносини компромісу між продавцем та покупцем, з одного боку продавець визначає обсяг матеріальних ресурсів як компенсацію за передання ним права власності покупцю, або якщо це послуги за затрачені ресурси на виконання цих послуг, за працю тощо, з іншого боку покупець визначає обсяг матеріальних ресурсів які він може віддати за предмет або послугу котрі привернули його увагу, якщо обсяг матеріальних ресурсів продавця і покупця співпадають,тобто вони перебувають у компромісі, відбувається купівля-продаж, якщо продавець вимагає більше ніж хоче дати покупець то відповідно купівля-продаж не відбувається.

Розглянемо приклад з життя. Ми – типові українські мешканці зайшли у Сільпо, хочемо їсти, підходимо до полиці з ковбасою і дивимося на ціну - 250 грн. за кіло, більшість з нас подумає, що ні, це мене не влаштовує (незалежно, які б ресурси були витрачені на її виготовлення та працю виробника/продавця), пошукаю щось інше, більш дешеве, знайду альтернативу за 50-70 грн., куплю і задоволений піду додому. Так само і при купівлі контену - "дивлюся на ціни та й думку гадаю, чому фільм купивши, я їсти не маю", ми шукаємо альтернативу дорогій ліцензійній продукції яка нам не по кишені, а вона в нас у державі одна - користуватися піратським контентом, доречі, за який у деяких випадках українці сплачують гроші, наприклад, піратські DVD, MP3 i так далі.

Пам'ятаєте ціну blu-ray фільма? Середня - 125 грн., а тепер розрахуємо її відповідно до Українсько-Американського співвідношення доходів громадян 125/11,5 = 11грн, ця сума подібна до ціни середньої вартості піратського диску. Піратів (та людей що росповсюджують контент) зараз, зокрема у містах, до яких я маю стосунок, у Донецьку та Харкові дуже багато, сидять торгують дисками біля переходів, у переходах, на ринках, та й просто на вулицях, кількома словами вони роблять пропозиції людям, а люди купують.

Попит породжує пропозиції, отже, оскільки піратів багато, можна зробити висновок, що справи у них йдуть непогано, що платити такі суми які вони пропонують нам за їх контент ми згодні, тому вони мають доходи, навідміну від виставивших ціну правовласників, яка є кабальною для нас. Тому твердження що ми лише "Халявщики" хибне. Піратсво повною мірою викоренити напевно неможливо, але зменшити його з 85% до 15- 20% можна, але це може статися лише тоді коли буде знайдений той самий компроміс між покупцем та продавцем.